Популяція сірих вовків у Чорнобильській зоні зараз усемеро перевищує показники до вибуху реактора.
Чорнобильські вовки виробили стійкість до раку
Науковці Прінстонського університету (США) виявили у вовків Чорнобильської зони відчуження унікальні генетичні мутації, що захищають їх від раку, попри високий рівень радіації протягом десятиліть
Аварія Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року, і за 40 років територія зони відчуження перетворилася на заповідник. Про це повідомляє NV з посиланням на іноземну пресу.
Популяція сірих вовків тут зараз усемеро перевищує показники до вибуху реактора, кажуть учені. Разом із хижаками на території активно розмножуються лосі, олені та кролі.
Біологи з Прінстонського університету під керівництвом Шейна Кемпбелл-Стейтона дослідили генетичні особливості вовків Чорнобиля. Вони проаналізували зразки РНК з крові та порівняли їх із показниками тварин із Білорусі та національного парку Єллоустон.
Аналіз вказав на 23 гени, які пов’язані з імунною відповіддю та захистом від десяти типів пухлин, що зазвичай зустрічаються як у собак, так і у людей.
Також науковці виявили активність імунних клітин, таких як нейтрофіли та макрофаги, що є адаптивною реакцією організму на загрозу раку. Ці дані були представлені на щорічній зустрічі Американської асоціації з дослідження раку 2024 року. Дослідники припускають, що тривалий вплив радіації змусив організм тварин адаптуватися на генетичному рівні, щоб виживати в екстремальних умовах, де ризик розвитку захворювань значно вищий за норму.
«Вовк у Чорнобильській зоні відчуження, можливо, змушений мати справу з тиском з боку раку, але йому не доводиться мати справу з тиском, скажімо, з боку полювання», — пояснив Кемпбелл-Стейтон.
Однак не всі види почуваються однаково добре в радіоактивному середовищі. На відміну від великих ссавців, дрібні птахи та гризуни, такі як руда полівка, мають ознаки пошкодження ДНК і проблеми з розмноженням.
У торішній публікації для Journal of Environmental Radioactivity Джим Сміт висловив думку, що деякі покинуті землі поблизу зони вже можуть бути придатними для сільського господарства, за умови ретельного моніторингу гамма-випромінювання та детального картографування територій.
А загальний стан екосистеми в зоні відчуження сьогодні оцінюється як набагато кращий, ніж до 1986 року. «Це стало дуже наочною ілюстрацією того, що наслідки найстрашнішої в світі ядерної аварії, яка, зрештою, не така вже й велика, є незначними порівняно з руйнівним впливом людської діяльності», — каже Сміт.
