НАОДИНЦІ З ПРИРОДОЮ: синички злітаються на «киць-киць»

«Мій кіт Помаранчик ще звечора пішов на полювання. Уже й сніданок приготувала, а його все нема. Моє дзвінке «киць-киць» у ранковій тиші, мабуть, за кілометр чути. Та кота не видно.

Аж раптом… Зусібіч до мене почали злітатись синички! Вони наче хотіли привернути мою увагу: пурхали по гіллі ялини, висохлих стеблах – ліанах хмелю, голосно попискували…
Ну що ж, знову все як вчора і позавчора… Повертаюся в кімнату, подрібнюю білий хліб і зерна горіхів. Виношу надвір і висипаю на підвіконня. Жовтогруді пташини в чорних і сивих беретиках, не боячись мене, приступають до трапези. Та раптом щось налякало синичок: запищали і вмить поховалися в гіллі зеленої ялини. Озираюсь довкруж і все стає зрозумілим: то Помаранчик плентається вулицею, ліниво позираючи хитрими очицями туди, де сховалися синички», — написала до редакції наша постійна читачка Галина Зелінська із с. Суховоля Луцького району.