Наш читач, Григорій Дмитрович Кожан, який мешкає в Луцьку на вул. Липовецькій, 11, кв. 2, тел. 4-98-30, приніс до редакції старий, уже пожовклий фотознімок, на якому — шестеро ось таких бравих солдатів...
Наш читач, Григорій Дмитрович Кожан, який мешкає в Луцьку на вул. Липовецькій, 11, кв. 2, тел. 4-98-30, приніс до редакції старий, уже пожовклий фотознімок, на якому — шестеро ось таких бравих солдатів.
Як розповів гість (він на світлині сидить ліворуч), знімок зроблено в Архангельській області на станції Васьково у 1952 році. На ньому — земляки із будівельного батальйону, з якими він дуже хотів би зустрітися, пригадати молодість, дні служби. На знімку (стоять зліва направо) Іван Сидорук, Володимир Романчук, Олександр Кравчук, Степан Романюк. А ось Івана Оляша, як дізнався від рідних Григорій Дмитрович, на жаль, уже нема серед живих. Проте у нього залишилося 8 дітей, 45 онуків і 34 правнуки! Доля закинула його у США, але помирати приїхав на Волинь. Однополчанин просить відгукнутися й Романа Онищука, якого нема на фото. У самого Григорія Кожана доля також склалася нелегко й цікаво. Сімнадцять літ працював на шахтах Луганщини, потім — морське пароплавство в Маріуполі, де був електриком на кораблях, плавав у Єгипет, Сирію, Ліван, Італію, Грецію, Ефіопію. А ось зійшов на берег, повернувся на Волинь і засумував за минулими літами. Тож, відгукніться, однополчани!