Ці сповнені ніжності до жінки й природи поетичні рядки незабутнього Миколи Вінграновського цьогоріч довелося пригадати дуже рано, ще задовго до жіночого свята...
Ці сповнені ніжності до жінки й природи поетичні рядки незабутнього Миколи Вінграновського цьогоріч довелося пригадати дуже рано, ще задовго до жіночого свята.
На Черемському болоті, яке в народі нарекли «Чірмуським», мов пара синіх очей, пильно вдивляються у небесну високість двоє озерець. Вони й запримітили ще здалеку: летять довгождані господарі цих плес — качки, гуси, чайки. Крила із шумом ріжуть холодне повітря, і перші стомлені багатоденним польотом птахи приводнюються у звичній стихії. Мабуть, засумували за нашим краєм, не стали чекати тепла. Не зважили, що ночі ще холодні й болотяні береги іноді ще засновуються морозяним павутинням. — Справді, цього року птахи прилетіли раніше,— каже начальник наукового відділу Черемського природного заповідника, кандидат біологічних наук Василь Коніщук. — Зазвичай вони прилітають у середині березня. А нинішньої ранньої весни перші гуси прибули у перший же її день. Десь на підльоті до нашого краю й журавлі, лелеки… Холоди? Думаю, вони вже не зашкодять пернатим. Тут, у віддаленості від людей, які навіть на роботу сюди добираються велосипедами або пішки, природа у своїй неповторній чарівності живе за своїми законами. Добре було б, щоб людина втручалася у її споконвічний плин якомога обережніше,— поділився своїми роздумами журналіст і письменник Андрій Бондарчук.
