На компенсацію за смерть сина-воїна батько подарував його школі комп'ютерний клас

На Буковині батько загиблого військового облаштував комп’ютерний клас у школі, де раніше вчився хлопець. На цю справу віддав гроші, які отримав як компенсацію після втрати сина, йдеться в ТСН. 

Учні Хотинської школи тепер поспішають на урок інформатики. Матеріал вчителька ілюструє на новій інтерактивній дошці, а на партах потужні комп’ютери, які «тягнуть» найскладніші програми. Колись тут і мріяти не могли про таку техніку, комп’ютери були старі, працювали повільно, багато сучасних програм не тягнули. «Я навіть інколи сміялась з дітьми, що діти у нас молодші за ті ком’ютори», - каже викладачка. 

Давнє бажання учнів та вчителів – мати сучасний робочий простір - здійснив пан Леонід. Він свого часу водив у цю школу сина Василя. Торік хлопець загинув на війні, захищаючи нашу країну від окупантів - бійцю було 30 років. У пам’ять про сина батько вирішив обладнати в його школі комп’ютерний клас.

На стіні нового класу написаний портрет Василя Мороза. Пан Леонід вдивляється у нього і тішиться, що тепер діти досхочу займатимуться комп’ютерною графікою та програмуванням, які так любив за життя Василь. «Він дуже любив комп’ютери. Він цим дуже жив. Просто жив», - розповідає чоловік про захоплення сина.

«Мені не треба тих великих грошей. В школі пам’ять буде постійно і згадувати будуть».

В колишній кімнаті Василя досі стоять комп'ютери, за якими хлопець проводив дні та ночі. «Купив напередодні, як мав йти на фронт. Він закривався і коли я вночі проходив, то лиш бачив у вікні світло, таке тьмяне, то видно комп’ютер тільки включений», - розповідає чоловік. 

Після повернення з АТО у 2016-му році хлопець був у пригніченому психологічному стані і лиш улюблене хобі повертала його до життя. У 2021 році Василь підписав контракт та повернувся до Попасної, там його і застала велика війна. «Він нічого не хотів, тільки армії, ні на яку роботу», - запевняє батько загиблого бійця. 

Коли батько отримав компенсацію після смерті сина - одразу вирішив частину пожертвувати школі. «Мені не треба тих великих грошей. В школі пам’ять буде постійно і згадувати будуть», - переконаний чоловік. 

«Вчинок батька, який вражає. Ми хотіли, щоб цей клас надихав. Щоб кожен, хто здобуває освіту в цьому навчальному закладі розуміли, якою ціною в нас зараз є такий класс», - каже директорка закладу.