Поки Параска уві сні рятувала народні долари, Омелян рятував її від «операції Мідас», а Мурчик-Копілот – власний сон.
Як баба Параска і баба Палажка посварилися через скаженого лиса, бо оголосили... карантин кохання
Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші Або хроніки кохання з перцем по-волинському. Серія № 39
Продовження. Початок у «Волині» №№ 39–51 за 2025 рік, №№ 1–6, 10, 12–21, 24, 26–32 за 2026 рік
Серія № 39: «Карантин на кохання, або Лис зірвав «Виряджанку-2»»
…Дід Омелян прокинувся серед ночі від Парасчиного крику:
– Вова! Вова! Віддай сумку! Там золото!
Омелян підскочив на ліжку.
– Який Вова?! Я – Омелян!
– Не прикидайся! Я тебе впізнала!
– Парасю, прокинься!
– Вова! «Мідас»! У нього все золоте!
– У кого?
– В операції!
Омелян увімкнув світло й обережно потрусив дружину за плече:
– Парасю, яка операція? Тобі апендицит приснився?
Параска розплющила очі й сіла.
– Фух… То сон.
– А Вова хто?
– Не твоє діло.
– А золото чиє?
– Народне!
– А сумка?
– Речовий доказ!
Мурчик-Копілот, який спав у ногах, підняв голову:
– Якщо жінка серед ночі кличе Вову й вимагає золото, чоловікові краще не уточнювати, хто такий Вова. Особливо коли в нього самого за душею тільки двісті гривень і дисконтна картка з аптеки.
– Мурчику, спи! – гримнула Параска. – Мені «операція Мідас» наснилася.
– А чого ти там робила? – насторожився Омелян.
– Порядок наводила.
– В операції?
– У державі!
– А сумку навіщо забирала?
– Щоб не вкрали!
– То ти її собі несла?
Параска примружилася:
– Омеляне, хочеш до «Виряджанки-2» дожити?
– Уже сплю.
Вранці Параска тільки поставила на плиту баняк, як у сінях загриміло так, ніби до хати в’їхав бронетранспортер.
Двері розчахнулися, і на порозі з’явилася Палажка – в окулярах, хустці набік і з сапою в руках.
– Вмикайте операцію «Карфаген»!!!
Мурчик-Копілот миттю насторожив вуха:
– Це ту, де в прокурорських сейфах долари лежали щільніше, ніж картопля в Галі Забалуваної у мішках?
Омелян випустив із рук ложку.
– Знов операція?! Парасю, ти що, й їй свій сон передала?
– Який сон? – не зрозуміла Палажка. – У нас надзвичайна ситуація!
– Що сталося? – запитала Параска.
– Поки в Києві, в Офісі Генпрокурора, знайшли сейф, напханий доларами, нашу Галю Забалувану лис вкусив!
– За що?
– Парасю, ти дурна? Лиси перед укусом причини не пояснюють!
– А може, він теж до неї по приворот ходив?
– І що?
– Не подіяло.
Палажка махнула сапою:
– Не перебивай! Галя вчора пішла картоплю копати. Тільки встромила лопату, як із кукурудзи вискочив лис і кинувся на її Сірка. Галя стала собаку захищати – і лис її вкусив.
– Куди? – злякався Омелян.
– Неважливо куди! Важливо, що тепер у Великій Груші оголосили карантин на сорок днів!
Омелян зблід.
– А «Виряджанка-2»?
– Скасована!
– Знову?!
– Усі масові заходи заборонені: весілля, хрестини, дискотеки, збори пайовиків і твоя виряджанка.
Омелян повільно сів на лавку.
– Я так розумію, мене вже не виряджатимуть. Мене відразу винесуть.
– Я так розумію, мене вже не виряджатимуть. Мене відразу винесуть.
– Не драматизуй, – сказала Параска. – Сорок днів швидко мине.
– Ти минулого разу казала, що два тижні швидко минуть!
– І минули.
– Уже пів року минуло!
Мурчик-Копілот задумливо повів вусом:
– У Великій Груші навіть карантин закінчується швидше, ніж починається Омелянова виряджанка.
– А Галю до лікарні завезли? – запитала Параска.
– Завезли, – відповіла Палажка. – А вакцини в райлікарні нема!
– Як нема?!
– Отак! Є стіни, кабінети, печатки, три комісії й табличка «Не заходити без бахіл». А вакцини нема.
– Треба жалітися народній депутатці Ірині Констанкевич! – постановила Параска. – Нехай знає, що на Поліссі вже лиси мають більше можливостей, ніж лікарі!
– Правильно! – підтримала Палажка. – Я їй сама напишу.
– Ти?!
– А що?
– Ти в минулому році написала голові громади: «Просимо поставити у Великій Груші лежачого поліцейського», а він прислав дільничного і наказав йому прилягти біля школи!
То вони їй не картоплю виберуть, а очі!
– То телефон сам слова поміняв!
– Ага. А коли ти чоловікові написала «Купи батон», телефон теж сам виправив на «Купи бетон»?
– Зате Левко стежку залив!
– І три місяці хліб без батона їв!
– Не сваріться! – втрутився Омелян. – Що тепер із Галиною картоплею?
Параска сплеснула руками:
– Та їй мали вибрати картоплю з поля всі коханці й коханки Полісся!
У хаті запала тиша.
Навіть Мурчик перестав облизувати лапу.
– А скільки там тої картоплі? – обережно запитав Омелян.
– Соток сорок.
– А коханців?
– Якщо вірити її розповідям – вистачить ще й сусіднє поле переорати.
– А коханок? – поцікавилася Палажка.
– Тих, кому Галя чоловіків приворожувала!
– То вони їй не картоплю виберуть, а очі!
– То вони їй не картоплю виберуть, а очі!
– Палажко! – обурилася Параска. – Людина постраждала!
– А хто минулого тижня казав, що Забалувана не ворожка, а приватна служба знайомств без ліцензії?
– Казала. Але тепер у неї страховий випадок!
Раптом за вікном почулося гавкання, дзенькіт відер і пронизливий жіночий голос:
– Люди! Рятуйте! Лис у селі!
Палажка підскочила:
– Де моя сапа?!
– Ти з нею прийшла!
– А де друга?
– Навіщо тобі дві?
– Одна проти лиса, друга – проти тебе, якщо знову почнеш командувати!
Параска схопила віник.
– Сиди тут! Я сама піду!
– Ага, щоб потім казала, що врятувала всю Велику Грушу!
– А ти хочеш урятувати?
– Я хочу проконтролювати!
– Що?
– Як ти рятуєш!
Обидві вискочили на подвір’я. За ними побіг Омелян, за Омеляном – Левко, а Мурчик-Копілот виліз на підвіконня, звідки бойові дії було видно краще.
Біля хвіртки стояла Галя Забалувана. На руці в неї біліла пов’язка, поруч крутився цілий і неушкоджений Сірко.
– Галю! – закричала Параска. – Ти чого з лікарні втекла?
– Я не втекла. Мене відпустили.
– А вакцина?
– Привезли з області.
– А карантин?
– Карантин є.
– А лис де?
Галя показала на город.
У картоплинні майнув рудий хвіст.
– Операція «Карфаген»! – заверещала Палажка й кинулася вперед із сапою.
– Стій! – Параска вчепилася їй у спідницю. – Ти знаєш, що таке «Карфаген»?
– Ні! Але звучить так, ніби після нього ніхто не сперечається!
– Відпусти сапу!
– Ти перша відпусти мою спідницю!
– Я тебе рятую!
– Ти мене роздягаєш!
Поки вони тягнули одна одну в різні боки, рудий хвіст знову ворухнувся. Омелян набрався сміливості, підійшов ближче й витягнув із картоплиння… стару лисячу шапку.
– Ось ваш лис.
Усі завмерли.
Галя почервоніла:
– То моя. Я нею відро накрила, щоб кури картоплю не клювали.
– А хто кричав, що лис у селі? – запитала Параска.
Із-за тину визирнула Люба.
– Я. Побачила хвоста й подумала, що повернувся.
– То навіщо так верещати?!
– А якби це був він?!
Мурчик-Копілот із підвіконня підсумував:
– У Великій Груші достатньо однієї лисячої шапки, щоб оголосити другу хвилю карантину й провести три спецоперації.
Омелян підняв шапку.
– То «Виряджанка-2» все-таки буде?
– Не буде, – сказала Палажка. – Карантин!
– Але ж це шапка!
– Шапка – тут. А справжній лис десь ходить!
– Сорок днів?!
– Сорок.
Омелян подивився на свою нову сорочку, на столи у дворі й тяжко зітхнув:
– Парасю, може, мене хоч удома вирядите? Без людей?
– Не можна, – відрізала Параска.
– Чому?
– Бо ми з Палажкою – вже двоє. А де дві жінки, там масовий захід і надзвичайна ситуація.
– Я не надзвичайна ситуація! – образилася Палажка.
– Ти стихійне лихо в окулярах!
– А ти операція «Мідас» у спідниці!
Жінки стали одна проти одної: Параска з віником, Палажка із сапою.
Омелян тихо відступив до хати.
– Куди це ти? – гукнула Параска.
– Сорочку зніму.
– Навіщо?
– Щоб до третьої «Виряджанки» не зносилася.
Мурчик-Копілот прикрив очі лапою:
– Лис утік у ліс, Галя поїхала по вакцину, село сіло на карантин. А єдиний, кого у Великій Груші вже кілька місяців не можуть урятувати, – це Омелян від «Виряджанки-2».
Далі буде.
Остап ЧЕРЕШНЯ (у співпраці з Мурчиком-Копілотом).
Зараз також читають: Як баба Параска з бабою Палажкою писали листа в газету «Волинь».
