ПЕРШІЙ “КРАВЧУЧЦІ” – 20 РОКІВ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.14 € 27.85

ПЕРШІЙ “КРАВЧУЧЦІ” – 20 РОКІВ

Навряд чи знайдеться людина, яка хоча б раз у житті не скористалась таким видом транспорту, як… “кравчучка”. Напевне, тисячі людей не раз чули слова жінки, яка тягнула з базару коляску з величезним тюком: “Ця “тарантайка” 10 років мене годує”. Хто ж вигадав цей нехитрий, але такий популярний транспорт?

Навряд чи знайдеться людина, яка хоча б раз у житті не скористалась таким видом транспорту, як… “кравчучка”. Напевне, тисячі людей не раз чули слова жінки, яка тягнула з базару коляску з величезним тюком: “Ця “тарантайка” 10 років мене годує”. Хто ж вигадав цей нехитрий, але такий популярний транспорт?
Усі дороги тут ведуть до киянина Олексія Сергеєва – у нього й досі зберігається перша в колишньому СРСР “кравчучка”.

– Уже двадцять років на цьому “ретромобілі” вантажі вожу, – посміхається Олексій Олексійович, показуючи на вже доволі поржавілу техніку. – Тонни будівельних матеріалів на ній переправив, адже півжиття будував свій дім. Ось під час тих будівельних робіт у мене і “забарахлив” хребет. Нейрохірург наказав не піднімати вантажі важчі п’яти кілограмів…
Тоді Сергеєв, інженер-конструктор київського авіазаводу, вирішив створити собі на допомогу міні-транспорт. Буквально за день було готове креслення. Потім покликав сусіда-зварювальника і разом з ним “зварганив” цей транспортний засіб просто у себе на кухні. Візок і справді був зручний: довжина ручки і розмір підставки для сумки регулюються, його можна скласти до розміру поліетиленового пакета, використовувати як стільчик, а головне – “транспорт” витримує сотню кілограмів.
– Хотів на нього оформити патент, – зізнається Олексій Олексійович. – Але такий папір видають лише тоді, якщо виріб запускають у виробництво. А тоді, у 1983 році, такі візки нікому не були потрібні і завод не підтримав моєї ідеї поставити їх на конвеєр…
Проте Сергеєв скоро переконався, що такий транспорт людям потрібний. З посмішкою згадує, як спочатку оглядалися перехожі, коли він віз завантажений візок. Багатьох веселило це незвичне на ті часи дійство. А той, хто сам ніс такі сумки, що “обривали руки”, часто-густо простягав “водієві” карбованець, щоб підвіз і його вантаж. Потім все частіше почали зупиняти його на вулиці і просили змалювати конструкцію, щоб “зварити” і собі такий візок.
– Мені просто вдалось передбачити на 10 років наперед, що такий транспорт стане в нагоді людям, бо візки вперше почали випускати на нашому заводі у 1991 році, – скромно каже Олексій Олексійович.
У цей час люди, залишившись без роботи, масово хлинули у торгівлю – треба було їх “поставити на колеса”. Незабаром такі візки почали вже робити на багатьох підприємствах, а народ охрестив цей транспорт не на честь його винахідника, а іменем тодіш-нього президента країни…
До речі, супердефіцити радянських часів – дитяча коляска “Мальвіна”, пральна машина “Либідь” і автопричеп “Мрія” – теж справа рук Олексія Сергеєва.
Юрій ЖУК.
На фото: Олексій Сергеєв демонструє першу модель візка. Через 10 років його назвуть «кравчучкою».