ЩО РАДИТЬ ПРЕЗИДЕНТУ ВОЛОДИМИР БОНДАР?

Ексклюзивне інтерв’ю газеті «Волинь» нового радника Віктора Ющенка

Володимир ЛИС

- Володимире Нальковичу, хотілося б дізнатися, чим ви будете займатися на новій посаді, що будете радити Президенту України?
— Безперечно, посада радника Президента відповідальна. Тому, що доводиться часто спілкуватися з главою держави, і, зрозуміло, що в нього не може бути другорядних питань і він не терпить некомпетентності. Коли розмовляли з Віктором Андрійовичем при призначенні, то він сказав, що сподівається на такі поради й ідеї, які йому сприятимуть у реалізації державної політики. Було наголошено, що другорядних питань, які обговорюються з радниками, немає. Я маю бути в курсі всіх питань, які зачіпаються при розмові з Президентом, мати чіткий підхід і розуміння проблематики. Я не перший колишній голова облдержадміністрації, котрий прийшов на цю посаду. Я зрозумів, що в такий спосіб Президент хоче мати додаткову інформацію з місць, з регіонів. Тому з моєї точки зору — посада надзвичайно серйозна, вимагає детального вивчення і розуміння тих проблем, з якими доведеться стикатися, і постановки їх у високих кабінетах. Йдеться не тільки про кабінет глави держави, а й керівництва уряду. Я вже мав розмови з певних питань і з віце-прем’єром Васюником, міністром освіти і науки Вакарчуком, з іншими посадовцями. Маю доручення і щодо парламенту. Тобто робота різнопланова, дуже важлива.
— Я ось пригадав, що Вінстон Черчілль, крім того, що був видатним політиком і письменником, мав ще й неабияке почуття гумору. Коли йому задали питання про якесь його невдале рішення, яке прийняв як прем’єр-міністр, він відповів: “А це винен мій радник. І взагалі всі мої промахи мені радять радники, а гарні, вдалі рішення приймаю я сам”. То наскільки ваші поради впливатимуть на президентську політику?
— Це, безперечно, вирішувати Президенту — дослухатися до тих чи інших порад, чи приймати власне рішення. Як і нести відповідальність за прийняті рішення. Але я думаю, що коли правильних рішень Президента буде більшість, вони домінуватимуть і вестимуть нашу націю вперед, то якась заслуга має бути і в цьому радника Президента, у тому числі й вашого покірного слуги. Я прагнутиму так працювати.
— Ви радник з певних питань чи по певних регіонах?
— У розмові з Президентом не було визначено чітке коло питань, можливо, воно буде визначене пізніше. Але було сказано, що я і мій колега Петро Олійник, який очолював Львівську облдержадміністрацію, будемо більше відповідати за західний напрямок внутрішньої політики Президента, за Західний регіон. Це питання, в першу чергу, транскордонного співробітництва, які були близькі нам ще під час роботи головами облдержадміністрацій. Це питання економічного блоку, які характерні для західних областей, які нам потрібно глибоко знати і розуміти. Безперечно, це питання інвестиційної привабливості регіонів, вирішення проблем, аби більше залучити інвестицій. Тут багато що потребує врегулювання і в законодавчому, і в нормативному плані на київських пагорбах.
— Наскільки, як кажуть, радники вхожі до кабінету Президента?
— Це залежить від потреби. Наскільки той чи інший радник корисний Президентові. Мені сказали: якщо складається добрий діалог, взаєморозуміння, якщо думки тієї чи іншої людини-радника є потрібними, то вона часто спілкується з Президентом і її поради, рішення часто вмонтовуються в рішення Президента. І навпаки.
— Ви працівник Секретаріату Президента?
— Місце моєї роботи — Секретаріат Президента. Але моїм керівником є Президент України. Ми не підпорядковуємося ні режиму роботи Секретаріату, ні керівництву Секретаріату Президента у виконанні рішень, ми виконуємо особисті розпорядження Президента, є окремою частиною, яка виконує президентські персональні доручення.
— Зараз доволі напружена ситуація на кількох напрямках, у тому числі й у стосунках Президента і прем’єра, Секретаріату Президента і Кабміну, між фракціями парламенту і навіть всередині демократичної коаліції. Яка ваша думка з цього приводу?
— Я думаю, що напруженість у стосунках між гілками влади викликана насамперед наближенням президентських виборів. Лідери політичних сил себе позиціонують у цій боротьбі. Кожний етап і крок наближення до виборів визначає поведінку наших політичних лідерів. Але мусять ще бути, крім таких політиків, і люди, які думають про державу і пам’ятають, що вибори минають, а держава, державна політика, основи держави Україна лишаються незалежно від того, хто переможе. Тож з цієї точки зору коаліція та, яка є, повинна зберегтися, так я вважаю, і вірю в те, що вона збережеться. Зустрічі з керівниками політичних сил, які були в мене, служать мені додатковою підтримкою в утвердженні цієї думки. Зрештою, у демократичному суспільстві це теж нормально, що є різні підходи. Важливо, щоб був знайдений компроміс для діяльності і рішень в межах повноважень, які надані Конституцією і законодавством України. Якщо так буде, то з моєї точки зору конструктивна дискусія тільки поліпшує якість прийнятих потім рішень.
Безперечно, коли Президент критикує якісь рішення Верховної Ради чи Кабміну, це не означає, що він не підтримує уряд чи більшість в цілому. Це нормальна світова практика. А дискусія можлива, навіть бажана. Але мені не хотілося б, щоб вона переростала у війну, щоб переходила на особисті звинувачення. Навіть в період президентської кампанії, яка фактично розгортається. Мені не хотілося б, щоб ця кампанія накладала відбиток своїми переважно популістськими рішеннями на темпи розвитку нашої держави. Потім буде важко виходити з того глухого кута, в який ми заганяємо державу необдуманими соціальними виплатами.
— Ви поєднуватимете роботу радника Президента з партійною?
— Я не займаю керівних партійних посад, але входжу в керівні органи партії і на обласному, і на всеукраїнському рівні. Висловлюю там свої думки, свої бачення. Маю можливість проявити себе не лише в державних органах влади, але й як політичного діяча.
— У вас були контакти з керівництвом області вже як радника Президента України?
— Що стосується виконавчої гілки влади, то ми досить тісно співпрацюємо з головами облдержадміністрацій, районних адміністрацій. Я готовий підтримувати ініціативи керівництва області, окремих адмінодиниць, керівників громад і відстоювати їх на високому рівні — я маю сьогодні такі можливості. Від роботи разом буде тільки користь для області, для наших людей, це тільки додасть ефективності у вирішенні наболілих питань.
— Чи накладуть відбиток на спілкування з керівництвом обласної ради відомі вам публікації, звинувачення на вашу адресу?
— Я думаю, що обласна рада має свої завдання, коло питань, які має вирішувати, і звинувачення, з моєї точки зору, мало перетинаються з суттю діяльності обласної ради і депутатського корпусу. Депутати голосуватимуть за ті рішення, які потрібні для області. Щодо якихось питань, які виникали і виникають на шпальтах газет, то це, очевидно, тема іншої розмови — більш глибокої і більш відвертої. Я хотів би, щоб у цій розмові, якщо вона цікава читачам, брали участь і представники правоохоронних органів, і представники громадськості. Вважаю, що таку розмову правильно і коректно вести у такому форматі, коли вислуховуються думки різних сторін, коли одна і друга сторони сідають і сперечаються на основі конкретних фактів, а не якихось домислів і незрозумілих, необгрунтованих звинувачень. Такою мовою я ні з ким говорити не збираюся і підтримувати дискусію в такому форматі теж не буду.
— А чи готові ви інформувати Президента про все, що відбувається в області, так би мовити, без прикрас?
— Я готовий, але завдання ставить Президент щодо питань, які його цікавлять. Але я хочу запевнити, що я інформую Президента чесно, правдиво, неупереджено, неситуативно і так триватиме й надалі. Я вже порушував питання про те, що до транскордонного співробітництва, збільшення кількості переходів не так, як належить, ставляться у державній митній службі і в прикордонній службі. Дуже важливі питання побудови і якості доріг, вони навіть архіважливі для області. Я наполягатиму на формуванні окремої програми “Полісся”, бо у Поліському регіоні своя специфіка підходу до ведення сільського господарства, своє бачення, і треба на все це зважати й рятувати Полісся.
— Ви і ваша сім’я стаєте киянами за місцем проживання?
— У мене є житло в Києві ще з часів депутатства, я це й не приховував. Я, безумовно, буду частину часу проводити в Києві, але сім’я житиме на Волині, ми вже жили у такому режимі, коли я був депутатом чотири роки. Дружина тут має роботу, колектив, до якого вона звикла, донька навчається в прекрасній школі-гімназії, в неї теж склався колектив, уклад життя і міняти його не варто. Я намагатимусь, як тільки випадатиме можливість, приїжджати на Волинь. А всіх волинян вітаю з Великодніми святами, бажаю вірити в себе і в Україну.