Замість російської спортсменки у колажах бачили всю росію.
«Деколонізувала» одним жестом...
Увімкнула відеозвернення Ольги Харлан – і мало не розплакалась од зворушення, гордости і вдячности
Колись я вже писала – як свого часу мене вразило, що російське «победила дружба» (евфемізм на нічию в спортивних змаганнях) має в європейських мовах зовсім інший еквівалент: honour wins – не за «дружбу» люди змагаються, а за «честь». (Не з п’яних махачів спорт починався, де «мирись, мирись, больше не дерись», а то годину в сльозах на стільчику сидітиму, – а з лицарських турнірів, де певні речі – недопустимі, нижче лицарської гідности...)
І в нас на Січі теж казали – «за честь і славу, козацькую справу». Так ось, Ольга Харлан, на мій погляд, не тільки захистила честь України – буквально, неметафорично, – а й повернула давно збезчещеному великими грішми великому спорту той момент істинно прекрасного, який у ньому залишався від європейських цінностей (!). «Деколонізувала», що називається, – одним жестом...
І, судячи з реакції МОК і присоромленого лепету FIE про «олімпійський дух» – вони це прекрасно відчули.
Спасибі, пані Олю.
Слава Україні!
P.S. Лідерку збірної України з фехтування Ольгу Харлан зняли з участі в змаганнях на Чемпіонаті світу після того, як вона, перемігши в 1/32 турніру з рахунком 15:7 «нейтральну» спортсменку з росії анну смірнову, відмовилася потиснути їй руку. Спочатку Ольгу дискваліфікували, але потім – після негативної реакції світової спільноти – призупинили дискваліфікацію і дозволили брати участь у командних змаганнях (там Харлан допомогла «синьо-жовтим» вибороти 4-те місце), а також подарували право участі в індивідуальних змаганнях на Олімпіаді-2024. І хоч Оля кричала від болю після дискваліфікації, вона заявила про росіян: «Нікого ніколи не можна примусити до миру. Особливо українців. Ніяких рукостискань. Ніколи».
