Альона Шкрум.
«Пишаюсь і плачу»: як це – бути вагітною під час війни
Подружжя народних депутатів, представниця «Батьківщини» Альона Шкрум та «Слуга народу» Дмитро Наталуха вперше стануть батьками
35-річна Альона поділилась радісною новиною і розповіла, як проходить вагітність:
«Друзі, маємо новину, яку вже не виходить (та й не хочеться) приховувати.
Ми очікуємо на малечу.
Це вийшло трохи несподівано для мене і, здається, дуже очікувано для Дмитра.
У перший тиждень повномасштабного, коли навколо був хаос та невідомість, ми шукали зброю для захисту водосховищ, готувалися до оборони Києва і вперше чули вибухи над головою - у підвалі десь між сиренами та обстрілами я раптом усвідомила, що прожила офігенне життя, і що не жалкую ні про що.
А от сумую, мабуть, лише за двома речами: що так і не взяла собаку, і що не народила дитину.
Усвідомлення прийшло в секунду і потім у хаосі війни й відряджень зникло. Але, мабуть, залишилося десь у мені.
…Вагітність я не очікувала і помітила лише на шостому тижні, уже після відрядження у Вашингтон, нервових дискусій там, трохи більш емоційних, ніж зазвичай (що були списані на пост-травматичний-синдром), двох ефірів на індійському CNN, де я заявила, що мені соромно за таких журналістів і кинула слухавку, і з десяток емоційних дискусій із чоловіком, які його, правда, абсолютно не здивували.
Відчуття дивні, прекрасні і неочікувані.
Точно не так я уявляла колись вагітність: під час війни, із повною невпевненістю в тому, що буде завтра, і неможливістю нічого планувати, серед сирен, нічних вибухів і скандалів, що несуться навколо. Літо без моря Одеси чи заходів сонця на Тилигулі, у Києві в 36 градусів та в роботі.
Та в той же час усвідомлюю, як же неймовірно мені пощастило: проживати війну та вагітність із коханою людиною поруч. Хоч і різними графіками та нескінченними нарадами - але поруч. Яка це зараз розкіш. Як я вдячна за цю можливість.
Дівчата, які вагітні та народили в цей час війни, які з маленькою дитиною бігли-жили-починали все з початку за тисячі кілометрів без підтримки та коханих - тільки зараз починаю зовсім трохи розуміти, через що ви пройшли, скільки було болю, страху та відповідальності.
Знімаю перед вами капелюха знову і знову, пишаюся вами, плачу інколи від ваших історій. Ви неймовірні.
Ці страшні часи - народжують в усіх сенсах цього слова - прекрасних та таких сильних і одночасно чутливих людей.
Лікарі кажуть, у Києві - бебі бум, життя завжди знаходять шлях».
