«Не маємо права «відморозитись»: волинські волонтери не втомлюються в тилу

«Фейсбук запитує, що у нас на думці…Якщо відверто, то все не просто, з однієї сторони ти стараєшся, щоб допомогти, а у відповідь отримуєш «хейт». Далі думаєш: «А на… мені це все здалося, може покинути, досить…?».

Нас попепеджали, коли ми почали займатися волонтерством, казали, що це невдячна справа, що потім будуть поливати брудом і тд…А кому тоді потрібні наші захисники крім їхніх сімей…КОМУ?

Але знову дзвінки військових, знову купа запитів і ми говоримо, що ми не хочемо зборів, що люди втомились, йде безглуздий хейт і тд…А у відповідь боєць: «Я теж не хочу воювати, але…», - інформує БУГ.

Що ви скажете друзі, що ви скажете дивлячись у вічі бійцю, який захищає нас з вами?

Ми не можемо сказати «ні», ми не можемо і не маємо права «відморозитись», або знайти якусь причину, що ми втомилися тут в тилу. Ми не поляки і не німці, які нам спочатку допомагали, а потім усі пропали. Це не їхня війна, це не їхня земля. Це наша з вами болячка і нам жити з цим допоки не закінчиться війна, на жаль, так…

Війна не закінчується і ми мусимо зрозуміти, що нам прийдеться жити, волонтерити і частину коштів віддавати ЗСУ, якщо ми хочемо жити і перемогти!

 Почуйте нас, волонтерів, почуйте наші друзі, ви знаєте, що ми півтора року їб…шимо. Було таке, що нас було 20 чоловік і нам обіди приносили, ми навіть не виходили зі складів. Наші знайомі та друзі їздили бусами цілодобово по всій Україні, по усіх напрямках, де йшла війна…

Зараз війна змінилася, почалася війна ДРОНІВ!

І ми буде відкривати збір на дрони-камікадзе для роти, де служить наш земляк, нововолинець Едуард, у якого мала дитина, але він воює. Ці дрони життєво необхідні, бо треба нищити ворога.

Ми не граємось в політику, нас цікавить тільки забезпечення наши бійців ЗСУ. І поки у нас будуть сили, поки ми живі, ми мусимо організовувати збори коштів для наших ЗСУ.

Памʼятаймо, солдат – наш захисник. Наш янгол охоронець. Наша надія на перемогу. НЕ СКИГЛИМО».

Читайте також: Мама маленького волинського волонтера: «Ніхто не міг стримати сліз, коли військовий у візочку обняв нашого сина».