Коли вони виходять на сцену й починають співати, глядачі частенько перепитують: чи нема тут помилки, чи справді на сцені міські діти?..
Коли вони виходять на сцену й починають співати, глядачі частенько перепитують: чи нема тут помилки, чи справді на сцені міські діти? Бо у тих піснях — і обшир поліських борів і ланів, і неповторний аромат рідної мови у її діалектному вияві, і мелодії, від яких віє сивою давниною й давно призабутими прабабусиними звичаями.Фольклорний колектив «Дивоцвіт» Луцької гімназії № 14 є практично ровесником нашої незалежності
Валентина СЕРГІЄНКО
Він став логічною складовою роботи педагогічного колективу гімназії з формування національного світогляду учнів. Роками вчителі та учні вели активну пошукову краєзнавчу роботу. Все віднайдене у бабусиних скринях, привезене з експедицій, подароване добрими людьми знайшло своє гідне місце в ошатній і привітній, із пахощами дому «Світлиці», історико-етнографічному комплексі, де нині зібрано понад дві тисячі експонатів. Половина з них входить до Державного реєстру України й володіти багатьма із цих раритетів не відмовився б навіть поважний музей не шкільного рангу. «Світлиця» привітно розчинила свої двері ще у 1990 році й стала центром виховної роботи гімназії, де проводилися народні свята, фольклорні фестивалі та конкурси. Ось тоді й вирішили створити колектив, члени якого шукали б, збирали, записували перлини народної творчості, відтворювали їх у програмах та виступах, пропагували ідею відродження національної культури. Таким колективом і став «Дивоцвіт», який уже сімнадцять років дарує глядачам радість спілкування з народною музикою, грою, піснею, гумором, допомагає зберегти і передати у спадок кращі надбання нашого народу. У 1997 році «Дивоцвіту» було присвоєно звання «Зразковий художній колектив». Він є незмінним переможцем в обласних та міських оглядах-конкурсах фольклорних колективів. Успішним був виступ на Міжнародному фестивалі народної творчості «Берегиня». Незабутньою стала й участь у фестивалі української культури «Підляська осінь», що проходив у м. Біла Підляска (Польща). А на ІІІ Міжнародному фестивалі фольклорних колективів «Коляда», що проходив у м. Рівне, «Дивоцвіт» став лауреатом і нагороджений дипломом фестивалю. — За усіма цими відзнаками — багаторічна копітка праця, — розповідає керівник колективу Олена Сергіївна Шульгач. — Ми постійно консультуємося з такими знаними волинськими фольклористами-етнографами, як Ірина Хмілевська, Петро Клекоцюк, Олекса Ошуркевич. До речі, на ювілей Олекси Федоровича ми у Волинському краєзнавчому музеї презентували програму, підготовлену на основі його записів і зібраних ним пісень. У роботі з дітьми не обходиться й без кумедних випадків. На один із конкурсів підготували звичаєво-побутову композицію «Маковейська квітка в селі Тойкут», у якій розповідається про дітей, які збирають букети, щоб посвятити їх на Маковія. Діти вивчили всі репліки, відпрацювали сцени й отримали домашнє завдання -— самостійно зібрати лугові квіти для виступу на конкурсі. Батьки вирішили їм допомогти і в день конкурсу принесли величезні букети... троянд, жоржин, гвоздик. Чи то не почули, що квіти мають бути лугові, чи хотіли, як краще... І це далеко не єдина пригода, коли йдеш незвіданим, таємничим, але таким прецікавим шляхом, який дає змогу проглянути крізь товщу часу й уздріти там справжні скарби. Доторкнувшись до них, душа вже ніколи не збайдужіє.
