Пригадую, втішилася, коли помітила, що майже всі сусіди почали користуватися спеціальними пакетами для сміття. Зручно і значно менше антисанітарії.
Пригадую, втішилася, коли помітила, що майже всі сусіди почали користуватися спеціальними пакетами для сміття. Зручно і значно менше антисанітарії. Та згодом зауважила, що чимало пакетів розірвані й сміття знову валяється довкола контейнерів. Нарікала на ворон і котів, які люблять там покопирсатися. Але цими днями, йдучи на роботу, в сусідньому дворі на вулиці Домни Гордіюк довелося спостерігати таку картину. Біля трьох контейнерів, заповнених пакетами зі сміттям, діловито “трудилися” троє чоловіків років 40—50 і невизначеного віку жінка. Вони розривали пакети, досліджували їх вміст і щось вибирали звідти на старенький дитячий візочок, що стояв поряд. Непотріб викидали тут же, біля контейнерів, і осінній рвучкий вітер весело розносив обгортки і целофанові упаковки, жбурляючи їх під ноги перехожим. Звісно, зробити зауваження цій компанії ніхто не наважився. Собі дорожче. От і виходить, що боротьбу зі сміттям у місті треба починати із “бомжів”. Або забезпечити їм гідне життя, або навчити... не смітити біля смітників.
