Зателефонувала наша постійна читачка Ольга Антонівна, що мешкає на пр. Соборності в Луцьку. Поділилася своїм болем. Минулого понеділка на доріжці біля «Гостинця» помітила згубу: купюри по 20 і 10 гривень...
Зателефонувала наша постійна читачка Ольга Антонівна, що мешкає на пр. Соборності в Луцьку. Поділилася своїм болем. Минулого понеділка на доріжці біля «Гостинця» помітила згубу: купюри по 20 і 10 гривень.
Одразу ж подумала, як повернути їх власникові. Якби гроші були у гаманці, тоді розшукати його було б простіше... Та доки роздумувала, жінка, яка торгувала поруч сільгосппродуктами, перескочила через пакети з овочами й спритно підібрала гроші. На зауваження Ольги Антонівни, що вони ж – не її, треба б зробити по-божому і пошукати власника, бо раптом це якийсь бідака, що загубив останнє, ще й облаяла жінку. — Ну чому люди не розуміють, що на чужому горі не розбагатієш і ці гроші не принесуть щастя? Мені уже 73 роки, я колишня вчителька і життєвий досвід підказує, що тільки добро обертається добром. Та жінка, що підняла чужі гроші, постійно торгує біля «Гостинця», але у вівторок її там не було. Невже совість заговорила чи побоялася, що хтось шукатиме згубу?
