Марія Кормушакова народилася поблизу Луцька, у Новоставі. Рідне село залишила ще в юності. Тривалий час жила за межами України, у Бішкеку...
Марія Кормушакова народилася поблизу Луцька, у Новоставі. Рідне село залишила ще в юності. Тривалий час жила за межами України, у Бішкеку.
На початку дев’яностих років з донькою та внуками змушена була повернутися на Волинь. Виручені за продаж хати гроші поклала на ощадкнижку і їх «з’їла» інфляція. Тож з мрією придбати квартиру в Луцьку чи хату поблизу довелося розпрощатися. А тим часом старенька батьківська хатина, в якій поселилася пані Марія, поволі руйнувалася. Жінка була у відчаї. Адже коштів на будівництво нової оселі не мала. Сусіди порадили їй звернутися за допомогою до боратинського сільського голови Сергія Яручика. Мовляв, він добрий чоловік і ще нікого в біді не залишив. Оглянувши стареньку хатину, чоловік зрозумів, що тут ремонтом не обійдеться. Тож, порадившись із керівником боратинського сільськогосподарського підприємства Степаном Москвичем, вирішили збудувати жінці нову хату. У селі чутки розходяться швидко і невдовзі внук пані Марії приніс звістку, що їм у Боратині на пилорамі «зробили нову хату». Жінка спершу не повірила, бо ж хто нині задарма робить такі подарунки? Та через кілька днів працівники місцевого сільгосппідприємства привезли будинок у її двір, встановили його. А через деякий час за кошти цього ж підприємства закупили конвектори і безкоштовно підвели газ до нової оселі. «Тепер у нас в хаті тепло і на голову не капає»,— тішиться жінка і щиро дякує голові сільради, керівнику та працівникам сільгосппідприємства за чуйність, милосердя.
