Вчитель з Волині створив один з кращих сільських музеїв

Бо, здається,  не було такої роботи, яку б Микола Корзонюк, вчитель за фахом, не міг зробити, і не було такого питання, на яке б не знайшов відповіді. Особливо якщо це стосувалося історії рідного Прибужжя, яке він любив і робив багато для того, аби зберегти для нащадків його старобутність.

Про це пише «Слово правди».

Увесь вільний від роботи час віддавав він двом найбільшим захопленням – саду, в якому щеплював, вирощував і ділився з  друзями  саджанцями, та  зустрічам з старшими людьми навколишніх сіл, з вуст яких записував вірші та пісні, щоб зберегти це і передати  наступним поколінням. Він добре розумів, що  у вихованні громадянина і патріота важливе місце поряд із загальною освітою займає краєзнавча робота. Бо саме тоді ближче пізнаємо культуру народу, знайомимося з пам’ятками національної спадщини, а, відтак, долучаємося до збереження та відновлення народних традицій, звичаїв, обрядів.  Важливу роль в усьому цьому відіграють музеї. У цьому був переконаний Микола Корзонюк. І коли працював директором Бужанківської школи, зробив немало для відкриття тут музею. Спочатку це була  кімната старожитностей.

Музей дослідника прибузького краю, лауреата обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського світлої пам’яті Миколи Корзонюка у його рідній школі села Бужанка, що підпорядковане тепер Поромівській громаді, де працював вчителем, а згодом – директором, офіційно  відкрили  у 2010 році.

«Наш сільський академік» – найважливіша експозиція у нім. Микола Матвійович роками збирав мовні, фольклорні, етнографічні скарби, а також місцеві історичні, археологічні матеріали, проводив топонімічні дослідження, залучав до дослідницької роботи учнів, листувався з НАНУ, відомими людьми, краєзнавцями, публікував дописи на сторінках районних і обласних газет.

У 2002 році на стіні навчального закладу Бужанки встановили меморіальну дошку і вперше провели екскурсію у кімнаті Миколи Корзонюка. З часом і вулицю, на якій він проживав, перейменували на його честь.

Музей відомого у Прибужжі та й за його межами краєзнавця став виховним центром та гордістю не лише ліцею, але і всього Бужанківського старостинського округу і громади в цілому. Екскурсії для  гостей,  учнів і жителів громади, внутрішньо-переміщених осіб, історико-краєзнавчі, круглі столи, написання і реалізація проектів, організація виставок, тісна співпраця з творчими колективами, іншими музеями – це далеко не повний перелік  щоденної роботи. Цікавим є кожен розділ експозиції, зокрема про життєвий і творчий шлях Миколи Корзонюка і  його археологічні дослідження, фольклорно-етнографічну діяльність, роботу над словником «Західно-волинських говірок» тощо.

Музей відкритий для всіх, хто хоче познайомитися із дослідником волинського краю. Він не припиняв діяльності ні під час пандемії, ні під час повномасштабного вторгнення. Його, за словами  директорки  Бужанківського ліцею імені Миколи Корзонюка Світлани Василюк, відвідали  багато гостей. Цікавою була зустріч з племінницею Олександра Цинкаловського Наталією Грабарчук. Знайомився з експозиціями керівник міжнародного проєкту «Громадянська освіта – Україна» Девід Ройл.  У музеї є прекрасні екскурсоводи, якими тривалий час керувала вчителька історії Лариса Франчук, а тепер  її справу продовжує молода педагогиня Тетяна Гордієвич.

На основі матеріалів, експонатів, напрацювань краєзнавця педагоги громади пишуть наукові роботи, тут організовують і проводять цікаві заходи.  До 100-річчя з дня народження Миколи Корзонюка у громаді відбулась історико-краєзнавча конференція «Сільський академік – дослідник волинського Надбужжя». Йшлося про історію села Бужанка в дослідженнях краєзнавця, його листування з Олександром Цинкаловським, фольклорну спадщину, цінність матеріалів словника «Західно-волинських говірок».

«Вишивка – код нації» – одна із нових експозицій музею. Саме Микола Матвійович започаткував збір старовинних рушників, одягу, а тепер під керівництвом Тетяни Гордієвич  реалізовано проєкт «Вишивана історія». Зібрано і відтворено близько 50 старовинних костюмів.

Добра справа сільського вчителя живе у пам’яті нащадків. Робота  музею дає змогу педагогам та учням вийти за межі підручника, доторкнутись до історії. Експозиція, присвячена життєвому і творчому шляху сільського вчителя, відтворює той щирий дух ентузіазму, який був йому притаманний. З домашнього архіву внук Миколи Матвійовича нещодавно передав у музей археологічні експонати – жорна, глечики, нуклеуси, кам’яні ядра.

У найближчих планах – створення музею села в місцевому будинку культури, реалізація проєкту, метою якого є випуск тритомника Миколи Корзонюка  «Волинське Надбужжя». Книги уже готові до друку. До видання долучилася Поромівська громала і на нещодавній сесії її депутати вилілили на це майже 100  тисяч гривень.

Односельчанин, колишній учень, а пізніше  добрий товариш, нині депутат районної ради, автор декількох збірок поезії  Ярослав Гиць під час відкриття меморіальної дошки Миколи Корзонюку писав:

Тут працював він. Тут були його радощі й печалі,

Тут його  пам’ять, попри все, й тепер живе,

Уже навічно його прізвище в металі –

Тож хай в серцях у нас про нього пам’ять не помре.

 Валентина ПЕТРОЩУК.