БЕЗСМЕРТЯ: цього дня Тарас назавжди повернувся в Україну

За радянських часів до пам’ятників Тарасові Шевченку можна було приходити в усі 364 дні року, окрім одного – 22 травня. День повернення генія українського народу на рідну землю вважався націоналістично-забороненим.

Нині він став офіційним святом. Але якщо не рахувати представників влади, громадських організацій, котрі вчора прийшли до пам’ятника Шевченку в Луцьку, то зібралося щонайбільше півтори сотні людей, котрих покликала любов до Кобзаря, що був справжнім будителем українського духу. Урочистості вшанування розпочалися із спільної молитви, яку провели священнослужителі УПЦ Київського патріархату. До пам’ятника лягли квіти від влади і громадськості, але найзворушливішим був момент, коли на заклик народного артиста України Олександра Якимчука, який вів урочистість, «топчіть свою стежку до великого Кобзаря», свої букетики поклали маленькі лучани.
Можна погодитися із головою крайової організації «Просвіти» імені Т.Г. Шевченка, професором ВНУ імені Лесі Українки Миколою Кучерепою, який виголосив слово про цей день, що «чим більше пишуть про Тараса, тим менше, виявляється, ми знаємо про нього». Проникливу поезію «Вічний Тарас» лауреата Шевченківської премії Петра Скунця прочитала заслужена артистка України Галина Кажан, а учні «Студії праведного слова», якою вона керує, – Шевченкові «Давидові псалми». Слово про значимість Тараса Шевченка в нашому минулому і сьогоднішньому житті мовив міський голова Луцька Богдан Шиба, а закінчилися пам’ятні урочистості виконанням поетового «Заповіту».