’ВОЛИНІ’ З АУТСАЙДЕРАМИ НЕ ПО ДОРОЗІ

Футболісти і тренери “Волині” перебувають нині у відпустці, але Віталія Кварцяного можна застати у робочому кабінеті. У клубу накопичилося чимало проблем, а головний тренер він на те й головний, щоб їх вирішувати.
— Віталію Володимировичу, чи сподівалися ви на успішний старт у тринадцятому чемпіонаті?
— Ви самі сказали, що це тринадцятий чемпіонат (посміхається-авт.), а більшість тренерів вірять у фарт. Нам у цьому чемпіонаті його якраз і бракувало. А якщо серйозно, то в силу різних причин ми на нервах завершували минулу першість. Оскільки перерва була досить короткою, ми не змогли як слід підготуватися. За календарем першу гру, як ви пам’ятаєте, ми грали в Києві проти динамівців, які прагнули реабілітуватися за поразку у Луцьку.
Тож початок сезону у нас вийшов невдалим. Поразка йшла за поразкою, і вже сьогодні, оцінюючи і аналізуючи ігри, проведені у першому колі, ми розуміємо, скільки психологічних і фізичних сил було витрачено, щоб зрушити з останнього місця. Команда завершила першу половину чемпіонату на чотирнадцятому місці. Але якщо проаналізувати турнірну таблицю, то помітно, що різниця між чотирнадцятим і, наприклад, сьомим місцем не дуже велика. Якщо ми завершимо чемпіонат у середині турнірної таблиці, то це буде для нас цілком нормальним явищем. Мене, як і кожного тренера, тішить те, що у команді багато молодих футболістів-волинян, вихованців дитячо-юнацької футбольної школи, що діє при клубі. Віриться, що вони незабаром задаватимуть тон у колективі.
— Як би ви оцінили дії гравців по лініях?
— До воротарів у мене великих претензій немає. Їх помилки — наслідок психологічного стану, в якому перебувала команда. Що стосується гри задньої лінії, то захисники не завжди діяли на високому рівні, про це свідчить кількість пропущених м’ячів (особливо, якщо говорити про гру в Дніпропетровську (1:5). Але, судячи з відмінної гри “Дніпра”, ми поступилися дуже сильному суперникові. Приємно вразив досвідчений Тарлан Ахмедов, який швидко знайшов спільну мову з партнерами по обороні і “каші не зіпсував”. Якби ті, хто грав поруч з ним, зіграли на тому ж рівні, то ми мали б у своєму активі на три-чотири очки більше. Зрештою, якщо за п’ятибальною системою оцінювати гру всіх ланок від воротарів до нападу, то команда “заробила” трійку. Що стосується лідерів, то виділив би Василя Сачка, який у більшості ігор був націлений на ворота і забивав вирішальні голи.
— Чи влаштовував вас той фізичний стан, в якому перебували футболісти напередодні гри?
— Розумієте, ми не маємо змоги за два-три дні до матчу закривати гравців на базі і таким чином оберігати їх від різноманітних спокус. Я дотримуюсь такої думки: якщо ти вважаєш себе професійним футболістом, то і веди себе, як професіонал. Тренери нянькою нікому не збираються бути. Прикро, але деякі гравці порушували режим.
— Чи не це іноді виводило вас із рівноваги?
— Я — дуже емоційна людина. І можу пробачити футболістові у тому випадку, коли він не влучив у площину воріт із вигідної позиції чи допустив промах в обороні, але коли гравець відверто філонить на полі, відбуваючи номер, я цього не терплю.
Подякуємо наставникові волинян за інтерв’ю і спробуємо зробити аналіз виступу команди у першому колі. Про “трагедію” останніх хвилин, на яких лучани пропускали м’ячі, сказано чимало. Варто зазначити одне — команді все ж вдалося здолати той психологічний бар’єр і не пропускати на останніх хвилинах матчу, а забивати, пригадайте хоча б матч з київською “Оболонню”. На зимову перерву футболісти пішли, позбавившись “прокляття” останніх п’яти хвилин матчу, коли пропускалися прикрі голи.
Про те, що у лучан є “порох у порохівницях”, засвідчила домашня гра з криворізьким “Кривбасом”, де свої найкращі якості лідера команди проявив Василь Сачко, забивши два красені-голи. Приємно, що після гри у наставника волинян знайшлися щирі слова для журналістів, які пишуть на спортивні теми.
Гра з львівськими “Карпатами” засвідчила, що під завісу сезону команда повернула собі звання “домашньої”. Та виїзди до Борисполя і Кіровограда дали вагомі підстави для тренерського складу у міжсезоння попрацювати над своєрідною “виїзною” моделлю гри.
Василь ЧЕРНЯК.