Через неуважність, байдужість, грубі порушення правил дорожнього руху опинилася під колесами тролейбуса вісімдесятирічна бабуся, котра поверталася з ринку додому
Нині при перевантаженні наших доріг автотранспортом смерть під колесами — явище досить часте. Через неуважність, байдужість, грубі порушення правил дорожнього руху опинилася під колесами тролейбуса вісімдесятирічна бабуся, котра поверталася з ринку додому. З тієї ж причини під іномаркою загинув ще порівняно молодий чоловік. Обох водіїв покарано, але, на жаль, ніяка кара не поверне людського життя
Андрій СІВЧУК, Володимир КАЛИТЕНКО
Поверталася бабуся з ринку Лучанка Леся Чорна разом із своїм чоловіком уже давненько проживали в Чехії, заробляли гроші. У Луцьку жив її син та вісімдесятирічна мати Ганна Наумчик. Син та мати часто дзвонили один до одного на мобільні телефони. Того ранку знову пролунав сигнал. Леся взяла мобілку. Телефонував син. Хлопець був схвильований, ледве вимовляв слова. Через хвилину зрозуміла, що в сім’ї сталася трагедія. Ганна Наумчик, повертаючись додому з ринку, потрапила під тролейбус й загинула. — Чекай мене... Я сьогодні ж виїжджаю в Луцьк, — повідомила мати... Уже в Луцьку Леся Чорна дізналася, як сталася трагедія. Був четвер. Наумчик зранку вирішила поїхати на Старий ринок. Пробула там довгенько, вишукуючи все, що їй було потрібно. Вийшла з ринку із двома поліетиленовими пакетами. Була задоволена, що все необхідне купила. Сіла в тролейбус, доїхала до зупинки “Стадіон”, що на вулиці Грушевського, де бабуся проживала. Сходила повільно, адже у вісімдесят років та ще з двома пакетами, де були харчі, не дуже поспішиш. Ногами торкнулася тротуару, але лівою рукою, в якій був пакет, ще трималася за дверцята. Не встигла витягнути руку, як дверцята раптом зачинилися й тролейбус рушив. Смикнула руку, але витягнути не змогла, З переляку закричала. Закричали й пасажири, а кондуктор кинулася до водія Богдани Михальської. Водій загальмувала, вискочила з тролейбуса. На тротуарі, біля правого заднього колеса, лежала обличчям донизу стара жінка. На підборідді, носі та лобі була кров. Певне, руку з дверей вона все-таки висмикнула, але, падаючи, вдарилася об асфальт. Жінка була непритомна, вже не кричала й не рухалася. Пасажири витягли жінку з-під колеса й поклали на пішохідну доріжку. Водій викликала “швидку допомогу”, яка завезла потерпілу в реанімаційне відділення центральної міської лікарні. Лікарі оглянули бабусю. Виявилося, що по ній проїхало колесо тролейбуса, і можна собі уявити, які важкі травми вона отримала. Допомогти їй лікарі уже нічим не могли. Криве дзеркало Під час розслідування було доведено, що водій зробила кілька порушень правил безпеки дорожнього руху. Зокрема, на зупинці “Стадіон” не переконалась, чи всі пасажири вийшли й чи всі зайшли. Перед тим, як закривати двері, мусила обов’язково попередити: “Обережно, двері закриваються”. Цього не зробила, можливо, тому, що людей в тролейбусі було небагато. Чому не помітила бабусі, котра саме сходила з двома пакетами, й раптово закрила двері, адже перед водієм є дзеркало, в якому вона повинна бачити все, що робиться в салоні? Під час перевірки виявилося, що Михальська не відрегулювала як слід дзеркало і бачила лише верхню частину дверей. Саме тому й не помітила стару жінку, котра ще трималася рукою за двері. Саме цю руку водій затисла дверима й рушила. До речі, не всі водії тролейбусів й після цієї трагедії оголошують назву зупинок, аби пасажири могли завчасно пробитися до дверей, не попереджують, що зачиняють двері. А це ж необхідно, особливо тоді, коли тролейбус переповнений. Два роки Михальська водить тролейбуси, правила безпеки руху вже мала б добре знати й дотримуватися їх. Тим більше, що керівництво Луцького підприємства електротранспорту позитивно характеризує свою працівницю: “Богдана Михальська – водій третього класу, вміло та грамотно експлуатує тролейбус на маршрутах міста, постійно підвищує свою кваліфікацію”. Незважаючи на таку характеристику, визнання своєї вини та каяття, тридцятирічний водій опинилася на лаві підсудних... В чиїх руках кермо? Наїзд тролейбуса на людину – випадок, звичайно, рідкісний. А ось загибель перехожих під колесами автомобілів в обласному центрі та районах стала звичним явищем. Причина не тільки в кількості автомобілів на дорогах, а в тому, хто сидить за кермом. Найчастіше гинуть волиняни саме з вини водіїв. Чимало з них не освоїли, як слід, цієї професії. Дехто сідає за кермо у нетверезому стані. Інші не дотримуються правил безпеки руху, проявляють неуважність. Саме злочинну неуважність проявив водій іномарки “Мерседес-Бенц” двадцятирічний Ігор Босацький, котрий пізно ввечері їхав з товаришем від готелю “Лучеськ” в сторону Варшавського ринку. Вулицю тьмяно освітлювали ліхтарі. Невідомо, як і куди водій дивився, але на пішохідному переході несподівано відчув якийсь удар. Зупинив авто, виліз із салону й побачив поряд чоловіка, котрий лежав нерухомо на дорозі. Біля чоловіка зібралися люди. Хтось із них потелефонував у міліцію та “швидку допомогу”. Лікарі, котрі приїхали, засвідчили, що чоловік мертвий. Це був лучанин Ігор Головко. Вранці він пішов на роботу, а ввечері повертався додому. Не сподівався, що на переході на нього хтось може наїхати, тим більше, що в цей час автомобілів на вулиці вже було небагато. Босацький під час розслідування причин трагедії всіляко намагався применшити свою вину. Доводив, що швидкості руху по місту не перевищував. Погано бачив дорогу, бо міське освітлення було чомусь вимкнено. Крім того, його нібито осліпив зустрічний автомобіль. Чи був насправді той зустрічний автомобіль, невідомо, але, під’їжджаючи до пішохідного переходу, тим більше при поганій видимості, необхідно було значно зменшити швидкість. Але травми загиблого -- злами черепа, лівого передпліччя, розриви печінки й легень -- свідчили, що швидкість автомобіля була чималою. Луцький міськрайонний суд засудив Ігоря Босацького на чотири роки позбавлення волі. Покарано також і водія тролейбуса Богдану Михальську. Її засуджено також на чотири роки, але з трирічним іспитовим строком. Обоє позбавлені права протягом трьох років керувати транспортними засобами. Крім того, з Ігоря Босацького на користь дружини загиблого Галини Головко стягнуто понад п’ятдесят дев’ять тисяч гривень матеріальної і моральної шкоди. Лесі Чорній – дочці загиблої Ганни Наумчик -- Луцьке підприємство електротранспорту виплатить п’ятдесят тисяч гривень моральної шкоди.
