МОСТИ ДРУЖБИ У ЄВРОПУ

П’ять польських, два німецьких та по одному місту у Литві, Білорусі, Росії. Разом - десять міст у п’яти країнах світу свого часу стали побратимами Ковеля. Такої кількості закордонних партнерів не має жоден населений пункт області, включаючи Луцьк. Як будуються і на чому тримаються мости дружби у теперішній прагматичний час? Про це розмовляємо із міським головою Ковеля Сергієм КОШАРУКОМ (на фото)

Наталка ЧОВНИК

-Розкажіть, з чиєї ініціативи виникають партнерські зв’язки з іноземними містами?
- Єдиної схеми не існує, кожного разу це відбувається по-різному. Деякі контакти мають давню історію, як, наприклад, партнерство із Холмом, що бере початок із 1995-ого року. Буває навпаки: спочатку реальна співпраця, а потім - формальності. Скоро виповниться двадцять років, як ковельські діти-сироти та малозабезпечені діти оздоровлюються у німецькому місті Барзінгхаузен, хоча документально партнерство між містами оформлено лише торік. Чимало угод було укладено моїм попередником у 2003-2005 роках. За останні роки список партнерів Ковеля поповнився польським містом Ленчна та гміною Красностав. У обох випадках ініціаторами виступила польська сторона.

- У міжнародній співпраці помітно переважає культурно-спортивний напрям. Від чого чи від кого залежить, в якому ключі будуть контактувати партнери?
- Не ми це придумали, так вже повелося: партнерство відбувається насамперед у гуманітарній сфері. Для нас важливо інше - аби ці зв’язки охоплювали якомога більше членів міської громади. Щоб причетні до партнерських програм ковельчани по закінченню проекту згодом на особистому рівні підтримували стосунки з друзями із міст-побратимів. Не буду сперечатися - прагматичний підхід важливий, але й людські стосунки також велика цінність.

- І все-таки, чи має місто хоч якісь економічні вигоди від партнерства, що триває десятками років?
- Вигоди є, хоча і не великі. Є певний зиск для торгівлі та готельного бізнесу від туристів, котрі приїздять до нас у рамках проектів. Та в ідеалі партнерські стосунки мали б продовжуватися у виробництві, як у випадку спільного литовсько-українського підприємства твердопаливних котлів «Кальвіс – Україна». На жаль, таких зразків маємо одиниці. Переважно йдеться про невеликі польські інвестиції.

- То чи не варто було би ці партнерські стосунки спрямувати у більш прагматичне русло?
- Думаю, насамперед вони покликані підносити нашу духовність, патріотизм, виховувати розуміння того, що ти є частинкою рідного міста. Цінність партнерства полягає у тому, що воно дає можливість потрапити людині в інше середовище, а відтак - подивитися на себе збоку. Є можливість світ побачити, чогось навчитися. Якщо постійно варитися у власному соку, око замилюється. Обмін досвідом та людські стосунки не вимірюються грішми.

- Тим не менше на фінансування цих контактів кошти все-таки потрібні. З яких джерел оплачуються закордонні поїздки ковельських делегацій? Чи не занадто це дороге задоволення для міста?
- Торік у бюджеті була передбачена програма «Партнерство міст». Зараз через кризу ми змушені були її серйозно скоротити. Це не значить, що партнерство буде згортатися. Вихід знаходимо у тому, аби залучати на ці потреби кошти міжнародних грантів. Спільно із польською, німецькою сторонами готуємо різноманітні проекти, які у більшості випадків фінансує Євросоюз. Адже їздимо не лише ми, але й у нас часто бувають гості. Нещодавно в Ковелі перебували польські школярі ліцею Максиміліана Оссолінського з міста Бжег Дольний. Часто проходять у нас міжнародні змагання з футболу, плавання, волейболу.

- Але чи доцільно у кризу крім усього іншого витрачатися також і на зв’язки та ще й з такою кількістю міст?
- Життя не повинно зупинитися через кризу. Хіба правильно було б згорнути роботу мистецьких колективів і втратити культурний напрям, який для міста дуже важливий? Не правильно і такого не відбувається. Ми знаходимо можливість підтримувати людей мистецтва через участь у спільних проектах. Крім того, із кризи не вийдеш, сидячи на місці. Навпаки, в теперішній час потрібно більше руху, більше пошуків, як скористатися європейським досвідом.

- У 2008-ому році за участю міст-партнерів у Ковелі проходив економічний форум. Чи став він поштовхом до початку якоїсь реальної справи?
- Форум організовувався з метою обговорення шляхів економічної співпраці. Досить конкретно мова велася про вирощування енергетичної верби, якою зацікавилися поляки, хоча на сьогоднішній день чітких домовленостей все ще немає. Непросто зараз починати новий бізнес, тепер хоча б утримати те, що є. Після форуму також розробили спільний українсько-польський проект, спрямований на розвиток туризму. Восени зустрінемося із представниками німецького Барзінгхаузена. Вони обіцяли підготувати пропозиції про співпрацю наших міст у сфері енергоефективності.

- Які вигоди від партнерства мають пересічні городяни?
- Ідеться насамперед про школярів та молодь. Для підростаючого покоління закордонні поїздки є хорошим виховним моментом. По-перше, побачити світ цікаво і повчально. По-друге, таким чином ми забираємо дітей з вулиці. Нещодавно група школярів повернулася із Бжега Дольного. Цими днями наші волейболістки збираються на міжнародний турнір у Легіоново. У цьому ж місті побувають і ковельські художники. Стали доброю традицією такі візити для творчих колективів міста. Нові контакти в Польщі зав’язалися у ради ветеранів Ковеля та Університету третього віку. Співпраця зі спорідненими містами плідна та перспективна. Я думаю, що спільні бізнесові справи у нас іще попереду.