Вже у такому віці дівчинка з Радехова Львівської області має знання, яким може позаздрити не тільки школяр, а й дорослий.
Вже у такому віці дівчинка з Радехова Львівської області має знання, яким може позаздрити не тільки школяр, а й дорослий
«Радехівське диво», – так назвав блакитнооку радехівчанку ведучий Всеукраїнського конкурсу «Диво-дитина» Ігор Кондратюк. Чотирирічна Маргарита Салань (на фото) перемогла в номінації «Найдивовижніший». Своїм інтелектом біловолоса дівчинка підкорила суддівські серця, адже вона у свої 4 роки добре орієнтується і в медицині, і в географії, і в математиці, і в літературі, і знаннями української, латинської та англійської мов може здивувати! А коли щось і важко осягнути, то Маргарита не розгублюється, а завжди шукає логічне пояснення
Наталя МАЗЕПА, студентка першого курсу інституту філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки
Мама дівчинки, яка працює вчителем у місцевому природничо-економічному ліцеї, пані Наталя, розповідає, що неабиякою допитливістю та феноменальною пам’яттю дочка почала її дивувати з дитинства. – У півтора року Маргарита вже говорила складними реченнями, – каже вона. – В неї добре розвинена інтуїція. Пам’ятаю, коли їй було три роки, вона мені сказала: “Мамо, сьогодні Міжнародний день прав захисту дітей. А нас ніхто не привітав. Навіть у садочку”. Дитина з самого початку нашої розмови здивувала й мене. Я спробувала назвати її квіточкою. Дитя усміхнулося. “А з грецької моє ім’я перекладається не квіточка, а – перлина”, – заперечила Марго. До нашої зустрічі вона не знала, що Львівська область межує з Волинською, однак розповіла про Луцьк. “Це таке місто. В ньому живе хлопчик Андрійко Отченаш. Йому 12 років. Він був зі мною на конкурсі: в нього дуже гнучке тіло. Ми з ним подружилися. Андрійко мене навіть на руках носив (лучанин отримав другу премію у тій же номінації, що й Маргарита – ред.)”. А ще маля говорило про Лесю Українку та про її “Вишеньки-черешеньки”. І про те, що вона не тільки дитяча, а й доросла письменниця. Не могло не вразити, як дошкільня розказувало про частини мови, про країни світу та їх столиці, про Шарля Перо і Тараса Шевченка, про фараонів та мумій, а ще запитувало і запитувало… Від поїздки в Київ у дівчинки зосталися лише хороші спогади, дивувалась тільки, чому у столиці України розмовляють російською мовою. – Я не хвилювалася, коли була на сцені в Палаці “Україна”. Я там бачила й ведучого Ігоря Кондратюка, й актора Остапа Ступку, і танцівника Влада Яму, а музичний продюсер Юрій Нікітін мені ручку поцілував, – поділилася враженнями Маргарита. Ще б пак, від такого поєднання вроди та інтелекту ніхто не може зостатися байдужим до української перлинки. – Якось дивлюся, а Маргарита плаче, – пригадує мама диво-дитини. – Я зразу ж поцікавилася, що трапилося. Виявилося, що вона переживала, бо їй всього чотири роки і її не візьмуть до школи. Однак Наталя Романівна розуміє, що в такому ранньому віці у школі може не витримати навантаження якщо не психіка, то фізіологія дівчинки, хоча Маргарита напрочуд жвава. “Як каже народна мудрість: де не посій – там вродиться, – посміювалася мама. – Навіть на зустріч з вами приїхала самокатом”. Найближче майбутнє Маргарити пані Наталя бачить у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови. Але найдужче хоче, щоб її доросла дитина, коли виросте, стала хорошою людиною. Віримо, що так неодмінно трапиться. А ще – що з таким молодим поколінням Україні можна не боятись ніяких криз.
