Подружжя Світлана та Олександр Мартинюки із села Терешківці Горохівського району, облаштовуючи своє обійстя, яке городом збігає у перенасичену вологою долину, викопали там копанку і посадили біля неї фруктові дерева. Згодом не могли натішитися мальовничим куточком, що утворився.
Подружжя Світлана та Олександр Мартинюки із села Терешківці Горохівського району, облаштовуючи своє обійстя, яке городом збігає у перенасичену вологою долину, викопали там копанку і посадили біля неї фруктові дерева. Згодом не могли натішитися мальовничим куточком, що утворився. Особливо красиво ставало тут, коли весною зацвітали над водою сливи та яблуні, а на самій водоймі, у якій можна було і рибку повудити, красувалися білі лілії. Та невдовзі в копанці завелися ондатри і лілії, які ці тваринки використали, мабуть, собі на корм, зникли. А віднедавна, повноправними господарями копанки стало сімейство бобрів. Напевно, дісталося сюди руслом річечки, що бере початок із місцевих джерел. Не зважаючи на те, що опинилися мало не в центрі села та ще й біля автомагістралі, де вдень і вночі гудуть машини, бобри активно взялися облаштовувати свій побут. Відтак і «зрізали» у садочку біля копанки для власних «будівельних» потреб загалом одинадцять яблунь, слив та інших дерев, що вже плодоносили. Розповідаючи про це нашому власному кореспондентові в Горохові Петрові Боярчуку, Світлана Мартинюк поцікавилася, чи не знає він, як позбутися бобрів-«садівників» у мирний, так би мовити, спосіб. Бо знищувати їх подружжя не хоче, але й остаточно втрачати садок теж до сліз шкода. Можливо, хтось із читачів «Волині-нової» щось їм порадить?
