ЛЕГКІ ГРОШІ ВИЛАЗЯТЬ БОКОМ

Нині розвелося чимало ледарів, котрі працювати не бажають, але прагнуть мати багато грошей. Лучанин Андрій підробляв різні довідки й брав в основному на чужі прізвища гроші в банку. Повертати кредити не мав наміру. Спочатку йому щастило, але згодом все розкрилося. Аферист потрапив на лаву підсудних. На жаль, від таких аферистів потерпіло чимало банків

Андрій СІВЧУК,
Володимир КАЛИТЕНКО

ФАЛЬШИВІ ДОВІДКИ

Андрій Карпінчук проживав на вулиці Сагайдачного у квартирі батьків. На батьківському автомобілі перевозив пасажирів. Мав намір колись придбати власний автомобіль, але не було грошей. Згодом познайомився з двадцятитрирічною лучанкою Оленою Дацюк. Жінка була заміжньою, мала чотирирічну доньку, але разом з чоловіком не проживала.
Андрію Олена про це розповіла одразу, і той запропонував молодій жінці пожити разом у його батьків. Батьки не заперечували, певне, сподівалися, що з часом ті офіційно одружаться.
Одного дня Карпінчук сказав Олені, що хотів би купити автомобіль, щоб возити пасажирів не на батьковому, а на своєму власному.
— І маєш на це гроші? — запитала вона.
— Не маю, але ти мені допоможеш їх роздобути.
— Як? — здивувалась Олена.
— Візьмеш у банку кредит.
— А чому сам не хочеш взяти?
— Хочу, але не можу. Один кредит у банку я уже взяв, другого, певне, не дадуть.
— Хто ж мені його дасть? Я така сама, як і ти, безробітна. Банку ж треба довідки з місця роботи та скільки я щомісяця заробляю.
— Не турбуйся. Тут проблем не буде. У мене є знайомі, які допоможуть зробити потрібні довідки.
— Скільки ти хочеш взяти?
— Три тисячі доларів.
Карпінчук пообіцяв також, що сам кожного місяця повертатиме у банк необхідну суму кредитної заборгованості.
Жінка погодилася.
Через кілька днів Карпінчук приніс фіктивні довідки з печаткою і необхідними підписами, де було вказано, що Дацюк працює менеджером на приватній фірмі “Євроторг”, місячна зарплата її — вісімсот п’ятдесят гривень.

СВАРКА МІЖ КОХАНЦЯМИ

З фальшивими довідками та іншими документами, необхідними для отримання кредиту, Андрій й Олена поїхали в один з банків, що на проспекті Волі. Карпінчук у приміщення не заходив. Вирішив чекати співмешканку на подвір’ї, бо не знав, чим закінчиться їх затія.
Олена зайшла в банк, подала кредитному інспектору всі довідки, паспорт. Він перевірив документи, не запідозрив ніякої фальші й сказав навідатися за грошима через кілька днів.
Дацюк отримала в банку кредит. Як і домовлялися, всі гроші віддала Андрію. Той, не роздумуючи, одразу купив легковий автомобіль “Рено”, правда, вже не новий. Почав знову возити пасажирів уже на власному таксі. В кишенях зашелестіли гроші. Все здавалося йде до кращого. Але одного осіннього дня співмешканці чомусь посварились. Олена пішла від Андрія й поселилася з дитиною у своєї матері на вулиці Наливайка, перестала з ним підтримувати будь-які стосунки й при випадкових зустрічах на вулиці навіть спілкуватися.
Не пощастило Карпінчуку не лише в особистому житті, а й в роботі. Одного дня він потрапив в аварію. Сам залишився живим, але автомобіль потрощив вщент. Відремонтувати його вже було неможливо. Став безробітним, адже, крім професії водія, ніякої іншої не мав. Довелося жити в основному на кошти батьків.
Збігав час і банківські працівники нагадали Дацюк, що вона вже давно не сплачує відсотків за отриманий кредит. Наросла також пеня за порушення строків їх виплат. Всього понад сім з половиною тисяч доларів.
Дацюк звернулася за поясненням до Карпінчука. Адже відсотки за отриманий кредит мав щомісяця вносити в банк саме він. Так домовилися. Вона тоді повірила йому на слово. Тепер же виявилося, що він її ошукав. За кредит вносив гроші лише два перших місяці. Потім перестав...

ШАХРАЙ ТІКАЄ З ЛУЦЬКА

Легкі гроші, на які сподівався Карпінчук, виявилися не такими вже й легкими. Оскільки ні він, ні Дацюк не мали наміру повертати борг, банк звернувся в прокуратуру. Проти них була порушена кримінальна справа.
Під час розслідування виявилося, що Карпінчук не вперше брав кредит з банку за фальшивими довідками, до того ж не на своє прізвище, а на прізвища близьких родичів. Він також щоразу обіцяв розрахуватися з банком сам.
Довідавшись, що пахне смаленим, Андрій втік з Луцька. Але сховатися не пощастило. Коли Карпінчука затримали, він заявив: “Від слідства я не переховувався, просто не знав, що мене хтось шукає. На той час я неофіційно працював на будівництві за межами Луцька”.
Пізніше, під час слідства, відверто сказав, що коли подавав у банк фальшиві документи, звичайно, розумів, що вчиняє злочин. Але потяг до грошей переміг страх.
Під час слідства було проведено чимало різних експертиз. Зокрема, встановлено, що печатки та підписи директорів і головних бухгалтерів фірм підроблені. Правда, суду не вдалося встановити конкретних осіб, які виготовляли печатки та підписи.
Луцький міськрайонний суд засудив за шахрайство Андрія Карпінчука на два роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку. З нього також буде стягнуто триста гривень за проведення різних експертиз. На суді Карпінчук пообіцяв, що свій борг банку виплатить.
Суд також постановив звільнити Олену Дацюк від кримінальної відповідальності за амністією. Врахував не тільки те, що вона має малолітню дитину, яку сама виховує, а й що не була організатором фальшивих документів. Їх виготовляли для Карпінчука невідомі особи.
Напевне, варто сказати й таке. Карпінчук не міг би так легко отримувати кредити, якби відповідальні працівники банків більш ретельно перевіряли подані документи. Скажімо, варто було кредитному інспектору зателефонувати на фірму, яка нібито давала довідки, й він би одразу дізнався, що Дацюк там не працює й ніколи не працювала, виплатити кредит не зможе.
Певне, погоня за клієнтами притупляла пильність. А недаремно у народі кажуть: довіряй, але й перевіряй. Це в першу чергу стосується тих, хто має справу з грошима. Працівники деяких банків забули про це, тому й зазнали збитків від шахраїв. Неповернення кредитів стало однією з причин нинішньої банківської кризи.