ОТАК І ЖИВЕМО: гуманний кінофільм, як снодійна таблетка

Все-таки кіно не даремно називають мистецтвом мистецтв. Хороший фільм може викликати душевне піднесення, поганий - зіпсувати настрій. Пригадую своєрідний контрастний душ після двох кінострічок у маршрутці «Київ—Луцьк».

Спершу водій увімкнув недолугий бойовик про війну двох банд, де «хороші» кілери безжально «мочили» «поганих». Криваві мордобої відбувалися під вереск, примітивні жарти, грубощі. «Та вимкніть ви цю гидоту!!!», - не витримали нарешті жінки в салоні. Водій послухався, перепросив: даруйте, мовляв, не знав сюжету... Тим часом до Луцька залишалося ще півшляху. Щоб пасажири не нудилися, було знову ж запропоновано щось подивитися, але вже на їхній вибір. Хтось замовив фільм «Закоханий за власним бажанням» із Олегом Янковським у головній ролі. Виявляється, стара добра кінострічка також була у відеотеці. І що ви думаєте? Через півгодини вся маршрутка міцно спала. Відвик наш народ від спокійного кіно.