Домогосподарка з Волині вразила всю Україну своєю грамотністю

Домогосподарка із села Дроздні Ковельського району Ганна Купрійчук потрапила у список українців, які найкраще написали Радіодиктант національної єдності-2025.

«Філологічної освіти у мене нема»

– Виросла я у багатодітній родині, де ніколи не цурались праці. Батько працював водієм у Ковельському АТП, де відзначився особливими заслугами, а мама була домогосподаркою. Бабця Дарія трудилась швачкою на Ковельській швейній фабриці. Я дякую Богу за свою бабусю Дарію (мамина мама), якою я неймовірно пишаюся. Вона була для нас живим прикладом доброти, відповідальності та високого духовного менталітету. Це була дуже розумна і достойна людина, і я їй також завдячую за всі свої вміння, грамотність та талант. За все Слава Богу!!! – розповідає «ФАКТАМ» Ганна Купрійчук. – Багато в чому завдячую батькам. Під час служби в армії наш тато був писарем. Ми з сестрою ще малі були, то садив і давав прописи, щоби опанували каліграфію. Обводили ретельно кожну літеру, вчились з ним не лише грамотно писати, а й розмовляти. Із сестрою Лілією у нас дуже схожі почерки.

Коли йду вулицею і бачу, що реклама з помилками, звертаю увагу. Так і «чешуться руки» виправити. 

Окрім того, що гарно та грамотно писала, я була ще й лаборанткою у школі з біології. У шкільній характеристиці вказано, що «учениця має гарний почерк та грамотно пише». А вчителька з української мови зауважувала, що я дуже старанна учениця, бо єдина в класі робила візитки слів, які складно писати. Крім того, наша громада – це край Лесі Українки, сюди приїздять туристи. Тому історія наших предків надихає.

– Хто ви за фахом, пані Ганно? Чи маєте філологічну освіту?

– Після школи вивчилась на швачку, але не працювала за спеціальністю. Коли мешкала в Ковелі, займалася випічкою. Обожнювала цю справу, та й замовники завжди хвалили за смачну та якісну продукцію. Коли повернулись з родиною у Дроздні, присвятила себе домашньому господарству. А воно у нас чимале! Вирощуємо курей, качок, маємо дві корови, садок і город. Робимо на продаж із молока сири, сметану, йогурти. Також допомагаємо молочними продуктами, овочами, фруктами нашій армії, адже хочеться підтримати воїнів, які нас боронять. Тому, як бачите, філологічної освіти у мене нема.

«З нинішнього диктанту дізналася багато нових слів»

– Як же тоді на такому високому рівні володієте граматикою, знаєте правила?

– Колись було, що мене приватно просили редагувати тексти, то я це робила. В чому секрет? Мабуть, це така вроджена здібність. Завжди інтуїтивно знала як писати слово, де та які розділові знаки ставити. Коли йду вулицею і бачу, що реклама з помилками, звертаю увагу. Так і «чешуться руки» виправити. Так само у соцмережах у приватному спілкуванні завжди грамотно пишу. Було таке, що сімейна лікарка цікавилась, чи не вчителька я?

– Як довго пишете радіо­диктанти і яким видавався для вас нинішній?

– Пишу давно, за моїми підрахунками п’ять разів надсилала на перевірку до Києва. Ба більше, десь років десять тому допустила одну помилку, коли у прізвищі одного із зарубіжних письменників написала зайву літеру «г». Тоді за перемогу мені навіть подарували книжку. Нинішній диктант був складний, бо Наталія Сумська швидко читала, я просто не встигала. Довелось переслухати запис в інтернеті. Чула добре, бо в мене у хаті радіоприймач, ідеальний звук. Також у тексті були спірні питання щодо розділових знаків. А ще я дізналася багато нових слів. «Допіро» наприклад, чула, що старші люди кажуть «топіро». Це значить «тепер». А ще було «пітятко», «кияхи». Про те, що цьогоріч неправильно поставила знак пунктуації, дізналась від журналістів «Українського Радіо». Але про що саме йде мова, спершу не озвучили. Перевіряла сама, але так і не зрозуміла. Тепер уже знаю – замість коми поставила двокрапку у реченні: «Матеріальне – крихке, (:) життя тікає крізь пальці». Ось така прикра помилка, на жаль. Але нічого, не сумую з цього приводу, планую наступного разу знову писати радіодиктант. Вірю, що обов’язково вже у мирній Україні. Впевнена, що тоді долучиться ще більше людей.

Додамо, що текст Радіодиктанту національної єдності-2025 – «Треба жити» – створила письменниця Євгенія Кузнєцова. Електронні листи з диктантом надіслали із 38 країн світу. Загалом на перевірку надійшло понад 11 200 текстів, більшість із них – електронною поштою, але є й паперові листи.

Жодної помилки не припустилися у радіодиктанті шестеро осіб. З однією помилкою диктант написали 11 людей, серед яких і наша співрозмовниця.

Серед переможців Радіодиктанту-2025 є ще двоє представниць Ковельщини: це вчителька української мови та літератури Галина Шура із села Комарове Ратнівської громади і вчителька математики Прип’ятської гімназії Шацької громади Ольга Сидорук. 

Вікторія МИКИТЮК, «ФАКТИ».

Відеосюжет про переможницю –від «Суспільного Луцьк» – :

Зараз також читають: Дід Толя мудро казав:  «Найкраща дієта – то коли нема за що їсти».