Зустріч колишніх однокласників – подія завжди хвилююча. Особливо якщо після останнього дзвоника минуло п’ятдесят років, але за півстоліття колишні друзі жодного разу так і не бачилися...
Зустріч колишніх однокласників – подія завжди хвилююча. Особливо якщо після останнього дзвоника минуло п’ятдесят років, але за півстоліття колишні друзі жодного разу так і не бачилися.
От і випускники 1959-ого року школи села Цміни Маневицького району по закінченню навчання майже не підтримували зв’язків. Житейські турботи, брак часу, а головне - не було кому поклопотатися про організацію. Та на 50-ту річницю випуску за справу взялася шкільна адміністрація і таки зібрала до купи випускників. Виявилося, що однокашники так змінилися, що навіть не впізнали одне одного, поки не назвали своїх прізвищ. Ювіляри приїхали в село на все готове – про частування та культурну програму подбала школа. А розповіла про цю приємну подію одна із випускниць, нині лучанка Валентина Микитівна Семенюк. Вона принесла в редакцію фото для друку, але воно з технічних причин у газету не пішло.
