У 12-річного волинського дзюдоїста Матвія Омельковця – уже 43 медалі

Такими дитячими мріями-думками свого сина-шестикласника зворушливо ділиться Тетяна Омельковець. В її очах – сльози радості. Адже вони з чоловіком  В’ячеславом пишаються своїм юним спортсменом, дисципліні, наполегливості та впертості якого може позаздрити кожен досвідчений.

Зовсім юний, але вже – справжній боєць. 12-річний Матвій із Ковеля нещодавно завоював «бронзу» у словацькому місті Бардейов на престижному міжнародному турнірі з дзюдо «BARDEJOV JUDO OPEN-2025» в категорії U13 (38 кг).

 Це була його 42-га медаль, але перше досягнення на змаганнях такого високого рівня. Він провів п’ять поєдинків, чотири з яких виграв.

Сутичка у півфіналі була запекла, сили із суперником – рівні, визначення місць – суперечливе. Юний ковельчанин трохи не дотягнув до перемоги. Арбітри зупинили боротьбу, бо час вичерпався. Порадившись, перевагу віддали супернику. А Матвій тоді сказав: «Я повернусь, і всеодно буду першим». 

Ось вона – «бронза» зі Словачиини. Фото: з архіву родини ОМЕЛЬКОВЦІВ.

До перемог хлопець іде впевнено і з великим ентузіазмом. Вражає, що ще у восьмирічному віці, як тільки почав займатися цим видом спорту, він на світанку, поки всі спали, виходив на килим власної кімнати, тренуючи силу волі й тіло. Про усе це розповідає пані Тетяна: «Спочатку ми віддали Матвійка на вільну боротьбу. Через декілька занять син каже: «Мамусь, я хочу спробувати щось інше». Тоді наш близький родич Вадим Чернов – відомий волинський дзюдоїст, чемпіон України – порадив спробувати дзюдо. З перших днів у дитини загорілися очі. І він сказав: ну все, я буду дзюдоїстом. Ми, звісно ж, віддавали у спортшколу не задля того, щоб зробити з нього великого спортсмена, а щоб зайняти чимось, відволікти від телефону. Але вийшло так, що знайшли його покликання. Бо ж, зазвичай, дітей треба змушувати, а він сам залюбки іде на заняття, – це вже його мрія».

 Матвій серйозно взявся досягати мети з перших днів тренувань. Він наполегливо вирішив, що наздожене і стане врівень зі своїми однолітками, які вже займалися рік чи два.

«Син одразу показав свій характер, – каже мама, – заявляючи: «Я не хочу падати». І вдома рано-вранці наставляв будильник, ще до уроків у школі влаштовував сам собі тренування. Досі маю ці відео. У час, коли можна було гуляти з друзями, він займався. Розписував, що і скільки має зробити. І за пів року у нього – перші обласні змагання, де він посів І місце». 

На сьогодні юний дзюдоїст пройшов уже десятки змагань різного рівня, на яких впевнено виборював перемоги. У цей спорт він, як кажуть, поринув з головою. Школяр добре знає його витоки та розвиток, провідних світових дзюдоїстів, їхні техніки та всі спортивні новини. Здається, що для нього це не просто спорт, а мистецтво і життєва філософія.

Запитую у Матвія, що найбільше захоплює у дзюдо: «Мені подобається стиль боротьби, чистий вид спорту, фізична сила та історія дзюдо, – відповідає юний спортсмен. – Як тільки почав займатися, відразу ж став вивчати різних відомих дзюдоїстів. Моїми фаворитами є японські – Абе Хіфумі, Оно Шохей та грузинський – Тато Григалашвілі».

До речі, хлопчик зізнався, що мріє відвідати Грузію, хоче вивчити грузинську мову та цікавиться культурою цієї країни. А ще, каже, що завдяки дзюдо знайшов справжніх та вірних друзів.

Поділився і своїми враженнями про міжнародні змагання у Словаччині: «Були сильні суперники з різних країн. Я набрався більше досвіду, з’явилося більше прагнення і сил займатися далі, досягати нових висот. Сподобалася організація турніру, справедливе суддівство, нові цікаві знайомства, спілкування з однолітками. Гарна сама країна, привітні люди». 

Матвій навчається у Ковельському ліцеї №13, у класі, де впроваджена освітня програма «Інтелект України», орієнована на розвиток розумових, емоційних та творчих здібностей учнів. По неділях хлопець прислуговує у храмі. А також посилено вивчає англійську мову, адже у найближчих планах – вільно нею володіти.

Про його дисциплінованість та чемність говорить і класна керівниця, вчителька математики – Марина Бондар: «Він – дуже правильний спортсмен, адже ніколи не застосовує своєї сили на інших. Ніколи не хизується, не має зіркової хвороби. І попри те, що у нього – багато виїздів на тренування та змагання, завжди встигає з навчанням. От повернувся із такою високою нагородою і одразу ж на другий день приступив до уроків. Не прикривається спортом і дуже переживає за оцінки. Організований та вихований, має багато друзів. А ще Матвій – за правду, за справедливість і правильні вчинки. Завжди відстоює свою думку, не боїться її висловити. Певно, що в спортсменів виховуються такі риси. У нашому класі багато дітей займаються спортом, тож і оточення – відповідне. У Матвія ж навіть на знімку із міжнародного турніру погляд уже такий серйозний, дорослий. Звісно його дуже підтримують батьки, розумію їхню вагому роль у цьому».

Четвертий рік Матвія тренує відомий досвідчений тренер-викладач у Ковельській секції дзюдо комунального закладу «Волинська обласна дитячо-юнацька спортивна школа з видів боротьби» Олександр Матлах. Він зауважує, що в невеликому місті Ковель не просто розвиватись, адже до прикладу з дзюдо для Матвія немає рівного для спарингу конкурента, з ким боротися, щоб удосконалювати свої навички. Тож тут докладають зусиль батьки, возять сина у різні клуби в інші міста України, де є сильні школи з дзюдо.

Запитую Олександра Ярославовича, які цінності у дітей виховує цей вид спорту поза межами спортшколи:«Дзюдо сьогодні дуже популярний вид спорту, у світі – на другому місці після футболу. У понад 180 країнах займаються цим видом боротьби. Подивіться, скільки учасників тільки на Чемпіонаті світу чи на Олімпійських іграх. Звичайно, дзюдо у дітей виховує цілеспрямованість, врівноваженість, силу волі. Не всі ж стають чемпіонами, але дзюдо формує особистість. Ти завжди можеш дати відсіч, постояти за себе, захистити інших. А, крім того, де і в яких сферах буде ця дитина, як виросте, заняття з боротьби вплинуть на позитивні сторони її характеру. Тому що не все так легко у спорті, це ж треба себе заставляти, а не всі можуть, треба старанно займатися, давати навантаження, підтримувати дуже добру фізичну форму, бути витривалим. І не всім під силу цей марафон витримати».

Про свого вихованця Матвія Омельковця тренер розповідає, що він має особливий хист: «У цьому випадку кажуть, дано від Бога, від природи. Він такий самородок, яких небагато, щоб так подобалось займатись і легко йшло. Пам’ятаю, на початку не все вдавалось, але він – впертий, наполегливий, працелюбний і талановитий. У нього є задатки лідера. Хлопець дуже багато тренується, кожен день, окрім занять у нашій школі, також – вдома та в інших спортклубах. Видно, що після міжнародних змагань, він відчуває відповідальність, адже потрібно тримати цю планку. Бо вже не може собі дозволити програти на змаганнях нижчого рівня».

Нині юного дзюдоїста чекає кілька турнірів в Україні, до яких він  наполегливо готується, щоб показати достойний результат. Як стало відомо, коли публікація була готова до друку, на одному з них Матвій виборов І місце. Це вже його 43 медаль. Дуже багато корисного для спортивного ковельського осередку робить його мама, вона – голова батьківського комітету. Пані Тетяна веде сторінки у соцмережах, створює професійні відеоролики. Завдяки їй, КЗ «ВОДЮСШ» знають не тільки в Україні, а й поза межами.

У свою чергу Тетяна та В’ячеслав Омельковці дякують усім, хто допоміг їхньому синові у підготовці до міжнародних змагань у Словаччині, за супровід, підтримку та організацію поїздки – тренерам Олександру Матлаху та Юлії Корнелюк (СК «Торнадо» селища Шацьк).

Любов ХВАС.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Юні боксери з Луцька – серед кращих у світі: мер міста привітав спортсменів із досягненнями.