ЗАРУЧНИЦЯ

Галина ЗЕЛІНСЬКА

За тобою - перекотисміхом,
Хоч несила - зайдуся плачем.
То для осені добра потіха,
Ну, а ти і не зрушив плечем.
Над тобою ключем
журавлиним
Пропливу із тужливим
«курли».
І не глянеш? Навіщо
примхливим.
Ах, тебе лиш цікавлять орли.
Ген алейкою замаячіла
Постать мавки - і це була я,
Тиха, лагідна, навіть несміла.
Ти злякавсь. Попереду - змія?
Твоїх губ доторкнуся туманом.
Хай ця мить не мина,
не мина...
Ти караєш навіщось обманом
Сам себе: «Де взялась
та мана?»
Я - заручниця. З осені волі.
Прикувала до тебе вона.
І тобі лиш у фатумі-ролі
Маю келихом стати вина.
с. Суховоля
Луцького району.