Помер «найбідніший президент у світі» Хосе Мухіка

У віці 89 років помер колишній лідер Уругваю Хосе Мухіка. Його називали найбіднішим президентом у світі через скромний спосіб життя. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на президента Уругваю Яманду Орсі.

«Президент, активіст, лідер і керівник. Нам вас дуже бракуватиме, дорогий старий. Дякую вам за все, що ви нам дали, і за вашу глибоку любов до свого народу», – написав він.

 Раніше лікарі діагностували Мухіці рак стравоходу. Через променеву терапію в політика розвинулася «хвороба нирок», а онкохвороба пізніше поширилася й на печінку.

Завдяки простому способу життя на посаді президента, критиці споживацтва та соціальним реформам, які він просував в Уругваї, Мухіка став відомою політичною фігурою в Латинській Америці та за її межами. Сам преидент казав, що його пристрасть до політики, а також до книг та роботи на землі, передалася йому від матері, яка виховала його в сім'ї середнього класу в Монтевідео.

У молодості Мухіка був членом Національної партії, однієї з традиційних політичних сил Уругваю, яка згодом стала правоцентристською опозицією до його уряду. У 1960-х роках він допоміг створити Національно-визвольний рух Тупамарос (MLN-T), партизанське угруповання, яке здійснювало напади, викрадення людей та страти. Політик завжди стверджував, що не скоїв жодних убивств.

Під впливом кубинської революції та міжнародного соціалізму, MLN-T розпочала кампанію таємного опору проти уругвайського уряду, який на той час був конституційним та демократичним, хоча ліві звинувачували його у дедалі більшому авторитаризмі. Протягом цього періоду Мухіку брали в полон чотири рази. Одного разу, у 1970 році, у нього шість разів стріляли, і він ледь не загинув.

Мухіка двічі тікав з в'язниці, одного разу через тунель разом зі 105 іншими в'язнями MLN-T, що стало однією з найбільших втеч в історії уругвайських в'язниць. Коли уругвайські військові здійснили державний переворот у 1973 році, вони включили його до групи «дев'яти заручників», яких погрожували вбити, якщо партизани продовжать свої атаки.

Протягом понад 14 років, проведених у в'язниці в 1970-х і 1980-х роках, його катували, і більшу частину цього часу він провів у жорстоких умовах та ізоляції, поки його не звільнили в 1985 році, коли в Уругвай повернулася демократія.

 У 2005 році Хосе Мухіка став міністром у першому уряді Фронту Ампліо, уругвайської лівої коаліції, а потім став президентом Уругваю у 2010 році, коли йому було 74 роки. За часів його правління, на тлі досить сприятливої ​​міжнародної ситуації, економіка Уругваю зростала в середньому на 5,4% на рік, рівень бідності скоротився, а рівень безробіття залишався низьким. Уругвай також привернув увагу світової спільноти завдяки соціальним законам, прийнятим парламентом протягом тих років, таким як легалізація абортів, визнання одностатевих шлюбів та державне регулювання ринку марихуани.

Перебуваючи на посаді, Мухіка відмовився переїжджати до президентської резиденції, як зазвичай роблять глави держав у всьому світі. Натомість він залишився зі своєю дружиною – колишньою партизанкою Люсією Тополанскі – у їхньому скромному будинку на околиці Монтевідео, без хатньої прислуги та з мінімальною безпекою.

Політик завжди одягався повсякденно. Мухіка жертвував 90% президентської зарплати на благодійність і за свій термін придбав лише стару машину 1987 року. Після виходу з політики у 2020 році він відмовився від пенсії.