Наша читачка Валентина Василівна Боженцька за сльозами не могла говорити:
— Я вдова, похоронила й сина, мені 73 роки і я не знаю, кому вилити свій біль. Маю дачу на вулиці Дубнівській, але коли поїхала туди цими днями, мало серце не розірвалося від обурення і жалю...
Наша читачка Валентина Василівна Боженцька за сльозами не могла говорити: — Я вдова, похоронила й сина, мені 73 роки і я не знаю, кому вилити свій біль. Маю дачу на вулиці Дубнівській, але коли поїхала туди цими днями, мало серце не розірвалося від обурення і жалю.
Працівники електромереж мали обрізувати дерева, які неподалік від лінії електропередач, а вирізали мій сад під корінь. Я ще розумію, що звалили горіха, він росте високий, хоч у мене він був далеко від дротів, але навіщо зрізали дві сливки, дві яблуні, кальвіль сніжний — прямо з яблуками? Адже ці дерева не високі, і коли вже яка гілка заважала, то можна було гілку зрізати, а навіщо ж під корінь? Поруч я посадила полуниці, віддала 200 гривень за розсаду, то все потоптали, як орда пройшлася. Чому голова садівничого товариства не повідомив мене про те, що будуть обрізувати дерева? Мабуть же можна було б знайти якийсь компроміс із електриками. Я ж навіть коли посаджу нові дерева, уже плоду з них не дочекаюся... А й справді, хто і для чого поглумився над садом пенсіонерки? Невже не можна було інакше? Хотілося б почути точку зору електриків.
