Герой Антон Полюхович приєднався до «Роти Ісуса Христа», щоб захистити тих, кого він любить.
На війні загинув 25-річний «Умнік» з Рівненщини – учасник рейду на окупований берег
На полі бою поліг легендарний військовий підрозділу «Братство» Головного управління розвідки Міністерства оборони України, уродженець Рівненщини Антон Полюхович із позивним «Умнік», який брав участь у рейді на окупований берег Каховського водосховища
«Вже на перших бойових наш брат брав участь у виході на ворожу територію, де разом із групою взяв свого першого полоненого. Багато кампаній потому. Отримавши командирську посаду, він опікувався усіма потребами своїх бійців, мудро керував ними у бою і провів операцію з успішної ротації груп із 8 кілометрів вглиб ворожої кілзони», – розповіли у «Братстві» про бійця.
Також там наголосили, що Антон Полюхович «назавжди вписав своє ім’я в історію», взявши участь у рейді на окупований берег Каховського водосховища, де разом із групою нейтралізував вороже розвідувальне відділення, а також взяв у полон двох цінних бійців противника.
«Ця унікальна операція стала можливою завдяки його талантам в орієнтуванні, витривалості і холодному розуму», – зазначили в підрозділі ГУР, додавши, що Полюхович приєднався до «Роти Ісуса Христа», щоб захистити тих, кого він любить.
За участь у диверсійних операціях у Запорізькій області його нагородили орденом «За мужність».
«Доброї душі хлопчина, прихожанин церкви, фанат української рок-музики і настільних ігор в тилу, був розважливим, безстрашним і небагатослівним бійцем на війні», – охарактеризували загиблого в підрозділі.
Воїн загинув 3 березня 2026 року. За участь у диверсійних операціях у Запорізькій області його нагородили орденом «За мужність».
За словами тих, хто його знав, Антон Полюхович «навіть не уявляв себе у військовому середовищі», однак згодом, дізнавшись про польове капеланство, зрозумів, що це його покликання. Відтоді він шукав способи бути корисним: спершу як волонтер, потім пройшов капеланські курси, їздив на схід, відвідував поранених у лікарнях. Саме робота з військовими та перебування поруч із ними дали йому відчуття, що він «на своєму місці» та може бути корисним. Зрештою він взяв зброю.
Анастасія ОДІНЦОВА, nv.ua.