КОЛЕГИ: журналістика вимагає порядності й точності

Позавчора після робочого дня зайшла в овочеву крамничку на Північному ринку. Доки продавець відважувала мені товар, я одним вухом слухала волинські новини, що лунали з маленького радіоприймача, який стояв на прилавку.

(Одразу зауважу, що то не були новини, які готує Волинське обласне радіо, бо голоси їхніх дикторів, стилістику і час виходу добре знаю). Наразі ж молодий дівочий голос повідомляв, що в Луцьку відкрилася унікальна виставка художника із Камбоджі. Стало цікаво, адже я була і свідком, й учасником цієї події.
Але із радіоповідомлення з подивом довідалася, що виставка відкрилася у... Волинському національному університеті. Насправді ж подія ця відбулася у редакції нашої газети, а головний корпус університету — це, так би мовити, лише фізична адреса. Більше того, ця виставка — уже п’ята із проекту «Художники — читачам «Волині», започаткованого з ініціативи голови Ковельського відділення фонду культури України Геннадія Сарапіна, про що не раз повідомляла наша газета.
Далі — більше. Мене намагалися переконати, що художник нині живе у м. Березани, коли я точно знала, що мешкає він у м. Березань Київської області. Про це також не раз згадувалося і під час відкриття виставки, і було написано в біографічній довідці, вивішеній на стіні, і в буклетах, які роздавав художник Ук Дара Чан.