БОРГИ ІЗ ЗАРПЛАТИ: ХТО НАСТУПНИЙ У ЧЕРЗІ НА СТРАЙК?
Криза, грип, вибори - усе це так невблаганно співпало в Україні, що хоч телевізор вимикай. На кнопку пульта можна натиснути, але питання, куди подітися від безгрошів`я, від боргів із зарплати вкотре застало українців зненацька...
Криза, грип, вибори - усе це так невблаганно співпало в Україні, що хоч телевізор вимикай. На кнопку пульта можна натиснути, але питання, куди подітися від безгрошів`я, від боргів із зарплати вкотре застало українців зненацька... Маємо парадоксальну ситуацію - замість того, щоби під час передвиборчої кампанії борги із зарплат не тільки зменшувалися, а й взагалі щезли, щодня чути одне й те ж: коли нам віддадуть зароблене?!
Олесь ГАВРИЛОВ
ЧВЕРТЬ ЗАРПЛАТНОГО БОРГУ НА КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ Борги із зарплати на Волині станом на 1 листопада у порівнянні з попереднім місяцем значно зросли. Про це стало відомо під час засідання спеціальної комісії із сплати боргів до Пенсійного фонду та виплати зарплат, яке відбулося 12 листопада в облдержадміністрації під керівництвом заступника голови ОДА Святослава Кравчука. Якщо станом на 1 жовтня сума боргу на економічно активних підприємствах області становила 18,8 млн. грн., то станом на 1 листопада - 25,1 млн. грн. Враховуючи, що протягом першої декади листопада окремі підприємства потроху гасили заборгованість, за оперативними даними, станом на 9 листопада борг перед працівниками економічно активних підприємств області становить майже 16 мільйонів. Чи не найскладніша ситуація на комунальних підприємствах Волині, де сума боргу має тенденцію до зростання. Звісно, проблема №1 - Луцьке підприємство електротранспорту (сума боргу понад 2,7 млн.). Але якщо проаналізувати зарплатні борги на інших луцьких комунальних підприємствах, то з`ясується, що на них припадає чи не кожна четверта заборгована в області гривня. Станом на 1 вересня (такими є поки останні статистичні дані) зарплатні борги у комунальних підприємствах становлять близько 5 млн. грн., з них водоканалу належить 388 тисяч, зеленому господарству - 293, «Луцьксвітлу» - 98 тисяч. Не відстають й жеки. Сумні лідери тут - ЖКП №№ 3, 2, 8 із відповідно 901, 206 і 168 тисячами гривень невиплачених зарплат. Чого тоді дивуватися великій кількості нарікань лучан на роботу ЖКП? Щодо ситуації на Луцькому підприємстві електротранспорту, то хоч робота тролейбусів та маршруток відновлена, проте питання погашення боргу не знято. 2 листопада між найманими працівниками ЛПЕ та його директором зареєстрований колективний трудовий спір з погашення заборгованості. Тепер його спробує вирішити Відділення служби посередництва і примирення області. Стосовно згаданої наради, то заступник голови облдержадміністрації доручив керівникам підприємств, які найбільше боргують зарплату, до понеділка скласти реальний графік повернення коштів людям та Пенсійному фонду. Наразі вирішено не загострювати ситуацію із персональною відповідальністю керівників комунальних підприємств, як це Святослав Кравчук попросив зробити із приватними й колективними підприємствами, доручивши посадовцям головного управління праці й соціального забезпечення звернутися до прокуратури. СПОДІВАЛИСЯ НА «ПРОНЕСЕ»? Що робить міська влада - засновник комунальних підприємств - у цій ситуації? Ситуацію із транспортним колапсом у Луцьку частково вирятували за рахунок збільшення ціни на проїзд, тобто практично переклали тягар на плечі лучан. З 3 листопада їздимо маршрутками за дві гривні й тролейбусами за гривню. Справді особливого вибору не було - їздити однаково потрібно, а під час епідемії бажано ще й не у переповнених маршрутках. Якихось ефективних заходів з оздоровлення підприємства, окрім підвищення тарифів за проїзд та кількох сотень тисяч гривень, випрошених з обласного бюджету та перекинутих із міського, поки не відбулося. Цікаво, чи ставили питання про пільгові перевезення в комунальному транспорті перед прем`єркою, яка двічі за місяць приїздила на Волинь? Звісно, економія на людях - не суто місцеве ноу-хау. На дворі - холодна осінь холодного 2009-го. Держава - де-факто у дефолті, ціни на комунальні послуги і витрати на їх надання хронічно розбалансовано, в країні відсутні реальні способи боротьби із неплатежами населення (та й що хотіти від знекровленого кризою населення!?), ось-ось доведеться збільшувати зарплати після введення закону про підвищення соціальних гарантій... Але ж ці чинники виникли не сьогодні чи вчора. Головну причину комунальних і бюджетних бід озвучили чи не всі обласні й міські очільники - помилкове формування бюджету. Адже в кінці 2008 року було зрозуміло, що криза в Україні - всерйоз і надовго. Саме тоді слід було реально поглянути на бюджет (чи то Луцька, чи Ковеля, чи будь-якого райцентру) і не завищувати його показники. Це стосується, наприклад, збільшення надходжень від податку на доходи фізичних осіб, як це запланували на цей рік у Луцьку, чи збільшення майже на 4 млн. гривень витрат на органи державного управління... Але владці натомість сподівалися на традиційні «пронесе» і «якось воно буде». Ну й, звісно, надія була на нові дотації з державного бюджету, до яких звикли у попередні передвиборчі роки... Ситуацію у Луцьку можна було виправити і впродовж року, заморозивши або обмеживши другорядні програми, змінивши бюджет. Але цього не зробили, покладаючись, напевне, спочатку на муніципальну позику від Ощадбанку, яка мала б піти на бюджет розвитку і тим самим частково допомогти й комунальним підприємствам, а потім на продаж землі та нерухомості. Але події останніх тижнів і днів свідчать, що й ці сподівання марні - місто у цьому році отримало тільки 10 мільйонів позики, а, за неофіційною інформацією, бажаючих приватизувати комунальну власність немає... * * * Від усіх цих тез-виправдань працівникам комунальних підприємств ні холодно ні жарко. Їм, як це багато разів у жовтні пояснювали чиновникам страйкарі-тролейбусники, вже сьогодні треба платити за ту саму комуналку, годувати дітей, сплачувати кредити... Ймовірно, таке ставлення керівників комунальних підприємств Луцька та посадовців мерії пояснюється тим, що у жовтні кількість офіційних безробітних у місті становила 3 033 особи (в 1,6 раза більше, ніж рік тому). Такі дані 12 листопада під час засідання міськвиконкому навела директор департаменту економіки Любов Ковпак. У 2009-у від 140 підприємств, установ та організацій міста надійшли звіти на вивільнення 4329 працівників. Нині на одне вільне робоче місце налічується шість претендентів проти одного рік тому. Відтак працівникам, яким боргують гроші, розрахуватися і швидко знайти підходящу роботу буде важко. Така ситуація тричі аморальна: людей тримають заручниками, по-перше, власної некомпетентності керівників, по-друге, кризи в економіці, а, по-третє, працівники практично надали комунальним підприємствам (читай - міській владі, яка є їхніми засновниками) безвідсотковий кредит. Комуналка працює за рахунок неоплачуваної праці робітників. А якщо заплатити людям - місто завмре, бо або енергетики відключать комунальні установи від мережі, або банківські рахунки арештуються... Отож, не платять людям і доводиться із сумом констатувати, що в Луцьку вже особливо не здивуються, коли спалахне новий страйк комунальників. Та й із «старим», тролейбусним, до кінця ситуацію не вирішили, адже водії пообіцяли, що чекатимуть тільки до кінця листопада...