Зателефонувала лучанка Ніна Телипець, яка мешкає у районі підшипникового заводу:
— Ні в кого не виникає сумнівів, що дороги у нашому місті в жахливому стані і їх треба ремонтувати...
Зателефонувала лучанка Ніна Телипець, яка мешкає у районі підшипникового заводу: — Ні в кого не виникає сумнівів, що дороги у нашому місті в жахливому стані і їх треба ремонтувати.
Але чому цього не робили у погожі дні? А тепер, коли нудний осінній дощ лив майже безперестанку, взялися класти асфальт на вул. Данила Галицького і далі, аж до нашого мікрорайону. Чи ж довго він пролежить? Адже це наші бюджетні гроші! — резонно обурюється жінка. В унісон їй — ще один дзвінок від лучанина, котрий не побажав назватися. Як колишній будівельник він висловив припущення, що, можливо, коли асфальт кладуть у дощ, то тоді роботи оплачуються за вищими розцінками? Як колись у будівництві, коли мурували в мороз. Чи, може, тепер якісь такі нові технології вигадали, що дощ міцніше «припечатує» новий асфальт? Вочевидь, запитання ці слід ставити не журналістам, а тим, хто відповідає за міське господарство й постійно нагадує про європейський статус Луцька.
