ГОЛОС ЧИТАЧА: «Волинь» у нашому домі була завжди!»

«Вперше я написала листа до редакції у 1962 році, коли навчалася у восьмому класі.

Замітка мала назву: «Тату, озовися!». Я просила у газети допомоги і вона допомогла мені знайти батька, який ухилявся від сплати аліментів. Відтоді «Волинь» передплачуємо постійно, читаємо кожну статтю. Горджуся, що була переможцем конкурсу «Село моє, для мене ти єдине», який організувала газета, на її сторінках вітала з ювілеєм брата, якого через багато літ розшукала завдяки телепередачі «Ключовий момент». Газета допомогла зустрітися з однокласниками, яких не бачила 40 років.
Писала про людей хороших, якими гордиться наш край, про співучих дівчат із нашого села, про мудрого священика і свято села й усе це було надруковано, за що я вдячна газеті. Бо хочеться, щоб і про наші маленькі села знали люди, адже тут живуть працелюби, без чиєї праці земля б не родила щедрих урожаїв.
Люблю газету й за те, що там працюють високопрофесійні люди, з якими приємно спілкуватися. Особливо близька до читачів рубрика «Доброго дня вам, люди» та її ведуча. Незабутні й зустрічі зі світлої пам’яті Святославом Крещуком.
Бажаю газеті творчих здобутків і вдячних читачів, а журналістам — міцного здоров’я і людської шани», написала до редакції пенсіонерка, колишня вчителька Ольга Олександрівна Хмільовська із с. Скірче Горохівського району.