СПРАВЕДЛИВІСТЬ: як довести, що була репресованою?

Така проблема постала перед уродженкою села Завидів Іваничівського району, а нині мешканкою Іванич Галиною Ковальчук (у дівоцтві — Каузою).

Маючи рік від роду, в 1950 році вона була виселена разом із дорослими членами сім’ї (всі зазнали репресій несправедливо, а тому від 1991 року — реабілітовані) на спецпоселення в Іркутську область Російської Федерації, де пробула до 1962 року. Але тепер, оскільки ідеться про 49 гривень доплати до пенсії, мусить доводити, що була вона там не за власною волею і зовсім не в туристичній поїздці. Річ у тім, що чиновник, який виписував довідку про реабілітацію батька і матері Галини Іванівни, чомусь звернув увагу на те, що у спецпоселенському минулому пані Галина була ще неповнолітньою, відтак під комендантським наглядом відповідних спецслужб, на відміну від дорослих членів сім’ї ще не перебувала. Виходячи з цього, зробив хитромудрий висновок (з подібним фактом стикаємося, до речі, вперше), — на спецпоселенні не була! А цим і додав жінці гіркоти до пережитого у зв’язку із відібраним у неї дитинством на рідній землі та потребою виборювати справедливість навіть тепер, коли права репресованих українців, у тому числі репресованих разом із батьками дітей, вже, як схильні вважати у декотрих кабінетах, поновлено. Про все це написала Галина Ковальчук журналістові «Волині-нової» Петрові Боярчуку, звертаючись за допомогою до нашої газети.