Моє життя – стінний годинник з боєм,
А я, як маятник: зі щастя – у біду!
По цей бік я живу одним тобою,
По той бік я самотня десь іду...
Моє життя – стінний годинник з боєм, А я, як маятник: зі щастя – у біду! По цей бік я живу одним тобою, По той бік я самотня десь іду.
В однім моїм кінці сміється щастя, В другім – біда ридає у кутку, В однім звучить твоє сердечне: «Зрастуй!» В другім – твоє жорстоке: «Не прийду»
Я борсаюсь серед отого руху, Ніде не можу втриматись й мить. У відчаї я простягаю руки, Щоб щось відчутне ними ухопить.
Та знов лечу я: з радості — і в лихо, Лише шматочки болю у руці, Як в горі втрачу я тебе навіки, То що знайду на другому кінці? Алла МЕГЕЛЬ м. Біла Церква.
