Сьогорічна осінь для багатьох керівників Любомльського району ознаменувалася стресами. Підстави, щоб хвилюватися, ковтати мікстури, таблеточки, дали результати перевірок низки господарств, бюджетних установ...
Сьогорічна осінь для багатьох керівників Любомльського району ознаменувалася стресами. Підстави, щоб хвилюватися, ковтати мікстури, таблеточки, дали результати перевірок низки господарств, бюджетних установ, які здійснили працівники міжрайонного контрольно-ревізійного відділу. Як свідчать записи в актах, фінансові порушення зафіксовано на двадцяти об’єктах. Збитки склали 1099,5 тисячі гривень. Ще в шістнадцяти підприємствах, організаціях, установах зуміли допустити “інші порушення фінансової дисципліни” на суму 90,66 тисячі гривень. Наче навколо одні мільйонери. Звісна річ, є рекордсмени по розтринькуванню колективної власності, громадських цінностей. Скажімо, ТзОВ “Плесо” (село Почапи) за період з січня 2001 року по лютий 2003 року загубило основних засобів на 187,53 тис. гривень. Тут заодно втнули інших порушень на 35,39 тис. гривень. Очолював товариство, вів до світлих вершин ринкової економіки пан Віталій Маринюк. — Як же ви господарюєте, як живете?— сплеснули руками ревізори, вдивившись в частокіл цифр з від’ємним показником. — Живемо так собі: часом з квасом, порою з водою,— у відповідь. А тоді почулися роз’яснення. Мовляв, була в господарстві стихія — пожежа. Вона й забрала деякі господарські споруди разом з обладнанням тваринницьких ферм. Стихія була, але стихія безгосподарності. Склади міндобрив і отрутохімікатів невідомі особи конфіскували. А деякі будівлі розвалилися “від старості”. Не дивно, що ніяких бухгалтерських записів на цю тему ревізори так і не відшукали в Почапах. Навіть бухгалтера не знайшли... Виявилося, що молодичка, яка нібито обіймала цю посаду, дізналася про те в день приїзду ревізорів. З легкої руки керівника й такий підбір кадрів, як бачимо, може бути у наш час. У число порушників фінансової дисципліни потрапили й керівники кількох сільських рад: села Радехів, Столинські Смоляри, Римачі, інші. Але вони, горопашні, не дотягують до згадуваного “Плеса” по багатьох параметрах. Розмах не той. І, певне, ніяких стихій не проносилося над їхніми суверенними територіями. Факти свідчать, що керівники так і не навчилися робити так, щоб людям краще жилося. Навіть те, що маємо, — не вміємо до ладу довести, зберегти. Олександр ХОМЕНЧУК. м. Любомль.
