Велика мудрість – пошанування людського таланту. Думалося про це в тісній, але теплій залі Головненської ЗОШ Любомльського району, де відбувалося барвисте і глибоко людяне дійство – сторінка за сторінкою розкривався творчий портрет Панаса Антоновича Сушика – вчителя-ветерана, якого Бог щедро наділив духовними дарами...
Велика мудрість – пошанування людського таланту. Думалося про це в тісній, але теплій залі Головненської ЗОШ Любомльського району, де відбувалося барвисте і глибоко людяне дійство – сторінка за сторінкою розкривався творчий портрет Панаса Антоновича Сушика – вчителя-ветерана, якого Бог щедро наділив духовними дарами.
Уперше в стінах школи так повно була розгорнута виставка його робіт – пейзажів, портретів, натюрмортів, у яких присутні впізнавали обриси та кольори рідного селища, дітей та онуків художника. Про життя народного митця розповіла онучка Оленка Петрик, про обставини написання картин оповідала дружина Марія Юріївна. Спогадами про спільні життєві сторінки поділилися Настя Василівна Гуль, Євген Маркіянович Мартинюк, захоплено говорили про колегу і вчителя директор школи Надія Савош, педагоги Лариса Назаревич, Олександр Філюк, Тамара Нюня, його учень, а нині вчитель фізики Олег Чупрун. Зворушливим був виступ співочого гурту «Соколи», в якому довгі роки співав Панас Антонович. Нині вже не співає, та козацький дух живе у прагненні збагатити рідний колектив гарним репертуаром. Цього дня я повернулась у світ моєї вчительської молодості. Не могла не поїхати до Головного: із Панасом Антоновичем ми співали в дуеті. Той розкішний баритон, який не раз радував земляків, назавжди залишився в теплому закутку моєї пам’яті, поділилася своїми враженнями письменниця Ніна Горик.
