Помовчимо у безшелесті позирків
Твоїх очей. Моїх очей. Світанно.
Лице в лице. А від усмішок розчерків
Проклюнеться веселик-птах неждано...
Галина ЗЕЛІНСЬКА
Помовчимо у безшелесті позирків Твоїх очей. Моїх очей. Світанно. Лице в лице. А від усмішок розчерків Проклюнеться веселик-птах неждано. Промочимо. Буденність громовицями Час прожене у безвість безталанну. І кава пахощі інтиму жрицями Проллє-розхлюпа на табу сутану. Яка предивна фантазерка-мрійниця, Бо маю навпаки усе. Крім кави. Нахабна думка - безсоромна звідниця - Шпаргалки підтасовує з лукавим. Ковток останній. Полишаю келію. Твій погляд рветься вслід. А чи здалося? Геть двері виколошкають містерію, А я услід за нею - в безголосся... Помовчимо? Обидві. Згідно з ролями. Знов повертатись будемо? - Ну, звісно. У келію, де час жонглює долями, І кави дух затишний. А чи пізно? с. Суховоля Луцького району.
