У 1948 році уродженець Хорлупів Ківерцівського району (нині – житель Ківерців) фронтовик Іван Новицький, продовжуючи службу в армії, навчався в артилерійсько-технічній школі в Алатарі Чуваської АРСР...
У 1948 році уродженець Хорлупів Ківерцівського району (нині – житель Ківерців) фронтовик Іван Новицький, продовжуючи службу в армії, навчався в артилерійсько-технічній школі в Алатарі Чуваської АРСР.
Саме тоді в армії впровадили нову військову форму, в якій Іван сфотографувався й послав світлини рідним та друзям. У тому числі – і односельчанину Ростиславу, який служив десь на Далекому Сході. Невдовзі отримав від нього листа. «Як так, що я — старшина роти, але такої форми не маю, а ти – сержант і вже в ній парадуєш?!» — з розпачем запитував Ростислав, якому теж закортіло швидше порадувати рідних фотокартками, де він – у новому строї. Не довго думаючи, Іван купив в Алатарі у «Воєнторзі» парадну форму нового зразка, заплативши 600 тодішніх рублів, і вислав її приятелеві. Однак у відповідь, окрім вдячності, одержав лише половину витраченої суми, бо воднораз її відшкодувати Ростислав чомусь не зміг. А потім і він, здавалося, забув про борг, й Іванові стерся той борг із пам’яті. Тож коли наприкінці 2009 року прийшов до Івана Пимоновича хорлупівець від роду Федір Несмянович і поклав на стіл 350 гривень, то вже ніяк не міг згадати, хто, коли і за яких обставин йому заборгував, допоки Несмянович не назвав прізвище Ростислава. Як не є, а все ж приємно, що старі борги повертаються. Про це й розповів при зустрічі журналістові «Волині-нової» Петру Боярчуку Іван Новицький.
