Війна 08.09.2025, 09:32

«Моя любов – твоя броня»: історія кохання та втрати волинського захисника (Відео)

В мирному житті він допомагав дядькові на будівництві, а коли ворог прийшов на нашу землю, без вагань пішов її захищати

Іван Зелінський із села Городище, що на Волині, служив кулеметником у 116-й окремій механізованій бригаді. Його історію розповіла дружина Катерина, з якою він встиг одружитися за місяць до своєї загибелі.

Про це пише Суспільне.

Катерина згадує, як дізналася, що Іван йде на фронт. Її слова «Може, не треба?» він рішуче відкинув, сказавши: «Я маю це зробити. Хто, як не я?».

Пара зустрічалася два роки. У серпні 2024-го Іван освідчився Катерині через відеозв'язок, перебуваючи на позиції. Він сказав, що мріяв зробити це романтично, але реалії війни змушують діяти інакше. «Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною», — сказав він. Катерина не вагалася, попри сльози, і відповіла «Так».

У вересні Івана відпустили додому на дев'ять днів. За цей час вони встигли розписатися, а наступного дня — обвінчатися. У день весілля Катерина подарувала чоловікові шеврон з написом: «Моя любов — твоя броня. Я завжди поруч». Іван загинув з цим шевроном.

Востаннє вони розмовляли 13 листопада 2024 року. «Я тебе дуже сильно кохаю. Бережи принцесу, я йду на позицію», — сказав Іван. Потім, усміхаючись, додав: «Я не знаю, чи я повернуся».

20 листопада 2024 року Катерина отримала сповіщення, що її чоловік зник безвісти. Вона відчайдушно шукала його скрізь: зверталася до обмінного пункту полонених, Червоного Хреста, зустрічалася з представниками військової частини. У липні 2025 року жінка впізнала чоловіка за татуюваннями на фото з Telegram-каналу. Пізніше загибель підтвердили офіційно.

Іван Зелінський загинув 16 листопада 2024 року в районі Курахового на Донеччині. Йому було 27 років. Він отримав смертельне поранення в пах і стік кров'ю на місці.

У пам'ять про чоловіка Катерина вирішила зробити фотосесію у його військовому одязі. «Ми з Іваном планували таку фотосесію: він у військовій формі, я — у легенькій сукні», — розповіла вона.

У Івана залишилася донька Вікторія, якій у жовтні виповниться три роки. Іван мріяв удочерити її, називаючи своєю «принцесою».

Івана Зелінського поховали на кладовищі села Городище Луцького району, біля його матері. Військова частина подала клопотання про присвоєння йому ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).