Бабуся і онука вразили глядачів своїми барвистими полотнами.
Волинянка Надія Троневич свою першу картину намалювала в 62 роки
А цими днями, в свої 70, вона презентувала разом зі своєю 13-літньою онукою Євою Євсєєвою і першу персональну виставку, якій дали назву «Родинна історія»
Можливо, свою магію зіграла ця назва виставки – «Родинна історія», адже 19 вересня в артгалереї луцького культурно-мистецького центру «Красне» вся атмосфера була тепла й по-родинному щира.
Бабуся і онука вразили глядачів своїми барвистими полотнами, проте, як зізнаються самі, у житті вони більше схожі на подруг, ніж на представників різних поколінь.
Бабуся і онука в житті вони більше схожі на подруг, ніж на представників різних поколінь. Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
Надія Троневич – пенсіонерка, волонтерка Червоного Хреста, бабуся, а в минулому – вчителька математики й домоводства, кравчиня та вишивальниця.
Єва Євсєєва – учениця 8-А класу ліцею Nº1 міста Луцька, юна художниця та вихованка студії «Рубанс» Зіновії Рубан, онука пані Надії. Влітку цього року дівчина була в міжнародному таборі «Парафіда» в Польщі, де на конкурсі малюнка серед 135 учасників її робота зайняла перше місце.
Фантазії авторок можна позаздрити. Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
Надія Михайлівна Троневич народилася в родині, яку колись як «ворогів народу» вивезли до Красноярського краю, та після повернення до Луцька обрала шлях педагогині й присвятила себе навчанню дітей. Життя навіть привело її і до Іспанії, де краса архітектури та музеї пробудили глибоку любов до мистецтва.
Вітання від директорки культурно-мистецького центру (КМЦ) «Красне», заслуженої артистки України Алли Опейди. Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
А на картині «Бузок цвіте» цілорічно. Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
І сьогодні малювання стало невід’ємною частиною життя. Щоправда, її творча історія розпочалася лише тоді, коли повела свою 5-річну онуку Єву в художню студію «Рубанс». Саме там бабуся вперше взяла пензель до рук!
Тож виставка, яку вони презентують нині, – це щира розповідь про родинний зв’язок, натхнення і силу мистецтва, що об’єднує покоління.
Надія Троневич представила роботи, які пронизані теплом і світлом. Серед них – «Напередодні Різдва», «Тюльпани», «Квітка кампсіса»…
– Пані Зіновія дала мені папір і я нанесла олівцем простий малюнок – чашку. Зіновія зазначила, що я правильно побудувала її, і тепер покаже, як правильно наносити фарби. І знаєте що мене вразило? Це був плоский малюнок – просто чашка. А коли я нанесла фарбу – чашка вийшла з площини, вона стала насуватись на мене, як жива! Це просто диво!
«Пані Зіновія дала мені папір і я нанесла олівцем простий малюнок – чашку».
Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ. 
Перша роботи Надії Троневич. Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
Коли я нанесла фарбу – чашка вийшла з площини, вона стала насуватись на мене, як жива! Це просто диво!
Її онука Єва – вже з перших штрихів проявила неабиякий талант. А на виставку дівчина запропонувала полотна «Вікно в сад», «Квіти», «Маки», «Маяк», «Бабусин букет», «Глечик», «Бузок цвіте». В роботах юної художниці відчувається легкість і щирість юного погляду на світ.
Вчителька мисткинь, знана в Україні художниця Зіновія Зіновіївна Рубан, яка завітала на виставку, відзначила:
– Пані Надія – моя кума, і коли вона вперше привела Єву (а Єва до бабусі звертається просто «Надія» – вони як подружки, у них стільки спільного), я їй сказала: «То ти просто будеш сидіти?»… Ні, і коли вона взялася малювати, я зрозуміла: переді мною справжній талант. Ми знайомі вже давно: Надія раніше вишивала, шила, навіть була модельєром, і я замовляла у неї кілька моделей. А Єва – моя маленька знахідка, її творче майбутнє вже відчувається в кожному штриху...Тепер ми з Надією ми пишемо під музику, фільми чи навіть каву. І цей особливий настрій переходить на полотна, – каже пані Зіновія.
«І я сказала кумі: «То ти просто будеш сидіти?» – згадує Зіновія Рубан.
Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.Відеосюжет з виставки (автор – Марія ДЗЮБА, відео – Анастасія ЛЕВИЦЬКА):
А ще Надія Троневич – дружина відомого волинського історика і краєзнавця Петра Троневича. Тож присутнім на виставці було цікаво почути і його думку з приводу художниць у родині.
– Я пишаюся творчістю внучки. А малювання для дружини Надії – це не просто хобі, а спосіб передати емоції. В житті вона дуже імпульсивна та емоційна, але коли працює з пензлем, стає спокійною. Наші собаки, зазвичай, мають бути на вулиці, але коли я не приходжу, вони завжди поруч із нею. Естонська гонча, яку Надія встигла намалювати, і спаніель Лінда, яка завжди сторожила коляску Єви, стали справжніми героями її полотен…
«Я пишаюся творчістю внучки. А для дружини малювання – це не просто хобі, а спосіб передати емоції», – каже Петро Троневич (праворуч). Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
Виставка Надії Троневич та Єви Євсєєвої є прикладом того, як мистецтво єднає покоління, стираючи кордони між «старшими» і «молодшими». Вони справді виглядають не як бабуся та онука, а як дві близькі подруги, яких поєднує любов до кольорів, творчості та життя.
Кожна робота – це частинка родинної історії, передана через колір, форму й настрій. Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
Надія Михайлівна про народження своїх картин розповідає з неймовірним захопленням. Фото: Анастасії ЛЕВИЦЬКОЇ.
А головне – їхні роботи залишають відчуття радості й світла, яке так потрібне сьогодні кожному. Чесно, я теж відчула на собі це тепло – і від полотен, і від спілкування, особливо трепетним виявилося з Надією Троневич – ніби поговорила зі своєю бабусею Олею, яка зараз далеко у Білій Церкві на Київщині.
Марія ДЗЮБА, студентка 2-го курсу факультету цифрових, освітніх та соціальних технологій Луцького національного технічного університету.
Зараз також читають: Волинянин увічнив біля Берестечка легендарного Богуна і величну церкву рідного Ратнева, зменшивши її у… 25 разів! (Фото, відео).
