З усіх телевізійних каналів, зі всіх ток-шоу з участю політиків протягом тривалого часу часто звучала одна думка: народ, мовляв, розумний, він усе бачить і зробить правильний вибір...
З усіх телевізійних каналів, зі всіх ток-шоу з участю політиків протягом тривалого часу часто звучала одна думка: народ, мовляв, розумний, він усе бачить і зробить правильний вибір
Василь КВІТКА
Наразі політикам не потрібно видумувати велосипед у формуванні передвиборчої програми. Для цього потрібно просто нашпигувати обіцянками свої промови, що містять те, чого хочуть виборці, абсолютно не задумуючись над виконанням цих обіцянок. А суспільна людська жадоба отримувати все й одразу довершить самостійно задуми політиків. Але давайте по порядку. Про Віктора Януковича вже сказано все і всіма впродовж останніх 5 років. Це вже набридло і не цікаво. А от сторінки біографії і деякі цікаві факти життя Юлії Тимошенко, особливо на заході нашої країни, не мають широкого висвітлення, бо саме тут, на заході, її вплив на ЗМІ найбільший. Юлія Володимирівна широко афішує судимості свого конкурента, але сама нічого не розказує про кілька своїх «ходок» у СІЗО за контрабанду валюти у розмірі 26 000 доларів і 4 мільйонів карбованців в Україну 1996 року, спробу провести 100 000 доларів США в Росію, на підкуп чиновників міністерства оборони Російської Федерації. А ще списання боргу Єдиних Енергосистем України, де вона була директором, у розмірі 7,5 млрд. грн. за рахунок державного бюджету. А ще за темні справи разом з Павлом Лазаренком. Ці всі факти доведені судами і в Америці, і в Російській Федерації, від якої зараз так залежна Тимошенко, і яку підтримує Путін, бо саме він має на нашу першу пані такий компромат, що вона готова віддати не те що газову трубу, а й все, що залишилось. На кожному кроці Юлія Володимирівна і вдень і вночі, за її ж словами, бореться з «алігархами». Але про яких олігархів йдеться, шановна пані Юля? Чи не олігарха бува Богдана Губського, найбільшого землевласника київської землі, власника концерну «Славутич» і за сумісництвом № 27 у списку БЮТ? А № 62 того ж списку - Костянтин Жеваго зі статком у 5,2 млрд. дол. США і власник фінансової групи «Фінанси та кредит»; № 41 - Тарієл Васадзе, за статками у 2007 році 14 позиція найбагатших людей України, власник концерну «Укравто», і чи не його інтереси були захищені, коли Україна 2007 року вступила до Всесвітньої організації торгівлі і мито на імпортні автомобілі мало бути зменшено з 25% до 10 %, але за редакцією законопроекту бютівця Терьохіна це зменшення відклали аж до 2009 року. Звідси бачимо, дорогі автомобілісти, куди слати слова подяки за турботу про нас. Йдемо далі. № 44 списку БЮТ - Веревський Андрій Михайлович, за сумісництвом 31-ша за статком людина у державі (Торгова марка «Щедрий дар»), № 43 - Фельдман Олександр, власник скандально відомого найбільшого ринку у Харкові «Барабашовка», до речі, довірена особа Віктора Януковича у Харкові на виборах 2005 року. № 65 - Кіровський Іван. Разом із сином Олегом він - співзасновник ТОВ «Карпатський капітал» (м. Трускавець), що займається готельно-ресторанним бізнесом. № 45 - Баграєв Микола. Торгова марка «Чумак» і фестиваль «Таврійські ігри». Він же під час президентських виборів 1999 року підтримував Л. Кучму організацією концертів-шоу «Обирай майбутнє». № 33 у списку БЮТ Ігор Воротнюк - представник великого автомобільного бізнесу. Основне підприємство «Кий Авто» - найбільший в Україні дилер автомобілів «Рено» і «Ніссан». Фірма має свої автосалони, сервісну станцію. І. Воротнюк обіймав посаду президента Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів. Під номером 108 у списку БЮТ народним депутатом став С.К. Глусь - директор державного підприємства «Немирівський спиртовий завод». Цей список можна продовжувати, але суті питання він не змінить. БЮТ уже давно перетворився на інкубатор політичної шпани на всіх рівнях. Недаремно у ЗМІ почали розшифровувати абревіатуру «БЮТ» як «Бізнес Юлії Тимошенко». А й справді дуже влучне, а головне - цілком достовірне найменування організації, яку колишній заступник голови ВО «Батьківщина», Герой України Степан Хмара назвав «напівприватною і напівмафіозною антиукраїнською структурою». А тепер дайте собі відповідь - коли все і вся буде належати одній партії, то це демократія чи диктатура? Коли лідерка свого блоку каже, що тільки вона говорить правду, а всі інші брешуть, то мені ця виключна монополія на істину видається зазіханням на самого Бога і лежить у площині або хворобливої фантазії, або якогось сектантського ритуалу. Звичайно, 7 лютого буде дана відповідь. Шкода, коли потім будемо жалкувати про свої теперішні вчинки. Вислів «краще пізніше, ніж ніколи» буде дорого коштувати. Та воля ваша. Але не кажіть, що не попереджали.
