Президент Зеленський у цій історії радше заручник внутрішніх амбіцій і конфліктів.
Усередині української влади – конфлікт
Кілька тижнів тому президент Зеленський різко висловився на адресу частини депутатів від «Слуги народу», назвавши їх «деструктивними д***ми». І хоч ця фраза пролунала емоційно, у ній відобразився накопичений конфлікт усередині влади
Початок цього року Банкова присвятила обмеженню впливу груп, що роками формували «тіньову економіку» політичного впливу в парламенті. Зокрема, кадрові рішення в податковій сфері.
Спочатку призначення Руслана Кравченка, а згодом Лесі Карнаух. Це стало фактичною «зачисткою» від впливу Давида Арахамії та Данила Гетманцева, які довго контролювали цей напрям.
Втрату інституційного та, можливо, фінансового впливу Гетманцев компенсує публічною активністю. Його риторика стає дедалі гострішою, а критика дедалі персональнішою. З «архітектора фінансової політики» він поступово перетворюється на публічного критика не лише уряду, а й президента.
Парадокс у тому, що удари Гетманцева спрямовані не тільки проти конкретних рішень чи міністрів, а проти самої логіки керованості. Коли людина, яка донедавна була частиною системи, починає демонстративно атакувати її зсередини, це підриває довіру до влади загалом і, відповідно, до президента.
Коли людина, яка донедавна була частиною системи, починає демонстративно атакувати її зсередини, це підриває довіру до влади загалом і, відповідно, до президента.
Так, ми бачимо типову для української політики трансформацію: «ображені колишні» поступово стають внутрішньою опозицією.
Але проблема в тому, що така опозиція діє не ззовні, а всередині владного табору, створюючи ризики для стабільності.
Сьогодні Данило Гетманцев це не просто критик, а потенційний дестабалізаційний фактор. Його популізм резонує з настроями суспільства, але водночас підсилює роздратування й недовіру.
Президент у цій історії радше заручник внутрішніх амбіцій і конфліктів. І що довше не буде можливості перезапустити парламент, то дорожче для влади коштуватиме ця внутрішня боротьба.
Водночас можна припустити, що за роки його «керування» податковою у відповідних органів накопичилося більш ніж достатньо матеріалів, аби в разі потреби швидко нагадати панові Гетманцеву про межі дозволеного.
Питання лише скільки ще йому дозволятимуть підривати довіру до влади.
Спостерігаймо…
Віктор ТАРАН, політолог, публіцист, громадський діяч, військовослужбовець ЗСУ.
Зараз також читають: Темна сторона правління Зеленського: як влада використовує суди для тиску на опозицію.
