Чарлз Діккенс кохав… сестер своєї дружини

«Я хочу, щоб у нас була справжня родина, – сказав він Кет перед одруженням»

Річ у тім, що дівчина була донькою журналіста газети «Івнінґ кронікл», де Чарлз друкував свої нариси про життя в Лондоні. Діккенс поважав свого колегу, а тепер – і тестя. Той був визнаним письменником, приятелював зі знаменитостями. А Чарлзові так кортіло потрапити у світ літератури. Він із жахом згадував роки, коли його батька кинули за борги до в’язниці, – 12-літнім він був змушений тяжко працювати на фабриці вакси, щоб прогодувати родину.

– Я хочу, щоб у нас була справжня родина, – сказав він Кет перед одруженням. – Ти будеш народжувати дітей і робити те, що я тобі скажу. Побачиш, невдовзі твій чоловік стане знаменитим і багатим письменником.

Молодята оселилися в невеликій квартирі Діккенса. Незабаром Кет запропонувала своїй сестрі – 16-річній Мері погостювати в них із Чарлзом. Відтоді вони скрізь бували втрьох. Улаштовували вдома театральні вечори. В їхньому будинку було весело, там завжди крутилося багато молодих людей, захоплених мистецтвом.

1837-го Кет народила сина – Чарлза-молодшого. Літературна діяльність приносила Діккенсу добрі прибутки. Незабаром родина переїхала до великого будинку. Взяли з собою Мері. Дівчина допомагала Кет господарювати й доглядати за немовлям. А вечорами вони із Чарлзом сиділи біля каміна й бесідували про літературу. Діккенс незабаром зрозумів, що закохався. Мері була для нього втіленням ідеальної жінки – щирої та цнотливої. У своїй дружині цих чеснот він розгледіти не міг.

Якось увечері в травні Діккенс із дружиною та її сестрою повернулися з театру. Мері сподобався спектакль. Вона була в гарному настрої й надзвичайно збуджена. Дівчина сказала всім «добраніч» і пішла до себе. Через кілька хвилин Чарлз почув з її кімнати здавлений лемент. Від надміру емоцій із нею трапився серцевий напад. Наступного дня Мері померла на руках у Діккенса. Він зняв з її пальця перстень, одягнув його на свій мізинець і не розставався з ним до кінця життя.

– Вона була душею нашого будинку, – згадував про Мері. – Ми були занадто щасливі всі разом. Я втратив найніжнішого друга, дорогу дівчинку, яку любив ніжніше за будь-яку іншу живу істоту. Словами не можна описати, як мені її не вистачає.

«Головне не те, що вона робить мене нещасним, а те, що я роблю її нещасною»

Кілька місяців Мері снилася йому. За цей час він не написав жодного рядка. Ходив по будинку, як тінь. Із дружиною не розмовляв.

Кет бачила, як іноді чоловік закривався в гардеробі померлої сестри й цілував її одяг. Вона страждала, не розуміючи поведінки чоловіка. У Чарлза часто мінявся настрій. Він то веселився, то замикався в собі. Коли дружина приймала гостей – ішов із дому й гуляв на самоті лондонськими вулицями незалежно від погоди. Кет покірно терпіла всі його примхи.

Діти в Чарлза Діккенса з’являлися на світ так само регулярно, як і його книжки. За 16 років Кет народила ще п’ятьох синів і трьох дочок. Безперервні вагітності підірвали її здоров’я. Вона розповніла, стала повільною й незграбною. Діккенса це дратувало. Він жадав емоційних стосунків, які дружина йому не могла дати. «Бідна Кетрін і я, – писав він у своєму щоденнику. – Ми не створені одне для одного, і цього не можна змінити. Головне не те, що вона робить мене нещасним, а те, що я роблю її нещасною. Я знаю, що багато в чому винний, у мене важкий, нерівний характер.

– Нічого жахливого в моїй матері не було, – казала згодом їхня донька Кейт. – У неї, як і в усіх нас, були свої недоліки, але вона була лагідною, милою, доброю людиною й справжньою леді.

До речі, у перервах між вагітностями і пологами Кетрін все ж встигла показати, що вона здатна бути не тільки матір’ю і дружиною. Місіс Діккенс грала в аматорських виставах чоловіка і написала кулінарну книжку «Що у нас на обід», яка вийшла у світ у 1851 році. В ній були зібрані рецепти улюблених страв Чарлза, поради щодо ведення господарства для молодих дружин і приклади меню для прийому від 2 до 18 гостей.

До того ж Кетрін виявилася хорошим попутником у подорожі. Подружжя Діккенсів перед появою п’ятої дитини побувало в Америці. Подорож була важкою й небезпечною, але дружина письменника показала себе стійкою і безжурною жінкою. З приводу цього Чарлз Діккенс писав у листі до друга: «Кетрін подолала перші труднощі, що випали на нашу долю в нових обставинах, і показала себе справжньою мандрівницею. Вона ніколи не скаржиться і не виявляє страху, причому і тоді, коли я вважав би це виправданим. Ніколи не падає духом, не сумує, хоча ми більше місяця подорожували в суворому краї»…

Популярність Чарлза Діккенса росла з кожним роком. 1856-го гонорари за книжки дали йому змогу придбати розкішний будинок у графстві Кент на південному сході Англії. Однак Кетрін було вже важко вести домашнє господарство, управляти слугами, займатися рахунками й вихованням дітей. Цей обов'язок взяла на себе її молодша сестра Джорджина Гоґарт.

Дівчина підросла, погарнішала й стала схожою на Мері. «Вечорами, коли ми сидимо біля каміну, Кет, Джорджина і я, здається, що знову повернулися старі часи, – занотував тоді Чарлз. – Вона була для нас подругою, нянькою, наставницею, другом, супутницею, захисницею й порадницею». Джорджина стала займатися дітьми. Вони обожнювали молоду й веселу тітоньку, зверталися до неї за порадами.

Кетрін розуміла, що чоловік давно її не кохає. Запропонувала розлучитися. Та Діккенс і чути про це не хотів. Боявся, що розлучення зіпсує його репутацію співця родинного затишку. Однак Кет наполягла, і 1858-го вони розійшлися. За умовами підписаної угоди Кетрін одержувала довічне утримання і жила окремо зі старшим сином. Інші діти залишалися з батьком.

Сестри не розмовляли майже 20 років, доки 1870-го Діккенс не помер від інсульту на руках Джорджини (йому було 58 років). Вона присвятила йому своє життя, відмовившись від заміжжя й материнства.

…Тим часом не можна не згадати, ще одну жінку – Еллен Тернар – англійську акторку, яку часто називають останньою та найвідомішою коханкою Діккенса. Їхній роман тривав протягом тринадцяти років, до самої смерті письменника. І саме вона стала головною його спадкоємицею.

Джерело: сайт gazeta.ua, facebook, google.com  

Читайте також: «росії буде гаплик. Не вірите? Спитайте в ШІ!».