Мама віддала свою нирку сину-військовому

27-річний військовослужбовець Михайло Мельник мав ниркову недостатність останньої, четвертої стадії (через це звільнився з армії), тому не можна було зволікати. В лікарню він потрапив у такому важкому стані, що лікарі дивувались, як узагалі він вижив із показниками «ниркових проб у крові, які мали абсолютно космічні значення»…

З родини погодилися на трансплантацію батько, рідна тітка та мама, але за станом здоров’я підійшла тільки остання.

– Михайло з мамою здали кров на дослідження та мали добу сильних переживань, особливо мама, адже генетична спорідненість не є гарантією хорошої сумісності, – розповіла «Фактам» трансплант-координаторка обласної лікарні імені Гербачевського Марина Стадник. – Хоча поширеним міфом є те, що медики «хапають» будь-кого з родичів, аби лише швидше виконати транс­плантацію. То є неправдою. Звісно, шанси на хорошу сумісність вищі при родинному донорстві, але не завжди це так.

Операція відбулася 24 жовтня і вже через сім днів обох пацієнтів, маму і сина, виписали з лікарні.

Після трансплантації чоловік має пожиттєво приймати ліки для імуносупресивної терапії, щоб запобігти відторг­ненню органа.

Лікарка Марина Стадник розповіла, що треба робити, щоб зберегти нирки здоровими:

– Якщо говорити про запалення нирок, то пацієнти жаліються на біль у попереку, високу температуру, мутну сечу або проблеми із сечовипусканням. Загалом, навіть якщо ви не маєте жодних симптомів, раз на рік варто перевірити показники ниркових проб у крові (креатинін, сечовина, сечова кислота), здати загальний аналіз сечі (особливу увагу звернути, якщо виявили білок у сечі) та загальний аналіз крові. Краще отримати хороші результати аналізів і бути спокійним за своє здоров’я, ніж вчасно не помітити зміни в організмі й пропустити початок лікування, який має запобігти розвитку ускладнень.

Пані Стадник також розвінчала деякі міфи навколо трансплантології:

– Моє особисте переконання, що, якщо хоч одна людина побачить, почує, дізнається щось, що вплине на її рішення щодо трансплантації, то я точно докладаю зусиль недаремно. Не важливо, чи це реципієнт дізнається, що трансплантації в Україні виконують і що це безкоштовно, та зважиться звернутися по допомогу. Чи це родичі згодяться бути прижиттєвими донорами й звернуться за роз’ясненнями, що ніхто не зробить з них двох інвалідів, а дообстежать і з’ясують, чи можливе донорство в цьому конкретному випадку.

Продати органи для трансплантації в Україні не вийде, хоча б через те, що їх не можна тут купувати. Це прямо заборонено законом.

Чи це родичі померлого потенційного донора дадуть згоду на вилучення органів для порятунку інших людей, бо знатимуть, що чорних трансплантологів в Україні не існує. І що органи вилучають лише за згодою родичів і лише за встановленим законом порядком.

Чи це (до речі, найулюбленіша моя категорія) люди, які хочуть написати прижиттєву згоду на вилучення органів і дізнаються, що за це на зупинках потім не вбивають і спеціально лікарі не умертвляють. Ба більше, продати органи для трансплантації в Україні не вийде, хоча б через те, що їх не можна тут купувати. Це прямо заборонено законом, і спроби укласти угоду про купівлю-продаж органів тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

До речі

За 9 місяців 2025 року у 25 центрах України здійснено трансплантації: 274 пацієнтам пересаджено нирку, 114 – печінку, 71 – серце. Переважну більшість трансплантацій – 70 відсотків – проведено від посмертного донора. Про це повідомляє Український центр трансплант-координації. Найбільше пересадок органів виконано у Першому медичному об’єднанні Львова (107), Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова (70) та КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» (58). За останніми даними, у національному листі очікування перебувають 4 120 пацієнтів. 2 512 з них потребують пересадки нирки, 727 – печінки, 729 – серця, 57 – легень, 19 – комплексу «нирки-підшлункова», 33 – печінки-спліт, ще 43 пацієнтам потрібна пересадка комплексу «серце-легені».

Вікторія МИКИТЮК, газета «ФАКТИ»