ТЕЛЕБАЧЕННЯ: кому потрібний конвеєр зірок-одноденок?

Не встигли намилуватися новоспеченими зірками- «фабрикантами», за становленням творчого шляху яких можна було спостерігати на «Новому каналі», як тут же «вирощуванням» артистів зайнялися на «Плюсах».

Прем’єрі співочого шоу «Суперзірка» передувало засилля гучного піару. Як відомо, хороший товар не потребує надмірної реклами, тож висновки про якість телепродукту напрошуються відповідні. До речі, в анонсах формат програми зазначений як розважальний.
Три сезони української «Фабрики зірок» плюс «Суперзірка» за останні два роки… Такими стахановськими темпами заповзялися зробити артистом кожного другого мешканця країни? На мою, можливо суб’єктивну, думку, відповідь значно простіша: попит породжує пропозицію, тобто, якщо аудиторію цікавлять банальні сварки і плітки майбутніх зірок, то чому б не заробити на розмноженні цих дешевих сенсацій? Причому талант потенційних артистів — питання другорядне. Їхнє зіркове життя, мов у метелика-одноденки: спалахне зірка і погасне, бо завтра будуть нові драми і скандали, що більше зацікавлять глядача.
Переконана: для людей, що мають хоча б трішки національної гордості й любові до української пісні, такі передачі є образою для їхніх почуттів. Нонсенс, однак ведучі (Марія Єфросиніна, Віра Брєжнєва, співак Потап та інші) виховують майбутніх українських зірок російською мовою (!). Репертуар також чужомовний. То чи є майбутнє в української пісні з зірками, що підхоплюють попсовий російський непотріб, бо цього вимагає формат шоу і за це непогано платять? — поділилася своїми роздумами студентка Львівського національного університету ім. Івана Франка Ярослава Тимощук.