У Луцьку відбулася подія, «народжена з памʼяті, досвіду і глибокої поваги до тих, хто пройшов війну»

На початку вечора присутні вшанували хвилиною мовчання усіх захисників і захисниць, які віддали життя за Україну, а також тих, хто назавжди залишився в серцях своїх родин і побратимів.

Про це розповідає управління з питань ветеранської політики Волинської ОДА.

«Вечір відкрила начальниця управління Віта Прокопчук — жінка, яка втратила чоловіка на війні, але зберегла силу говорити і підтримувати інших. Її слово стало початком цього вечора — про любов, памʼять, біль втрати і життя після неї. Про тишу, в якій іноді звучить більше, ніж у найгучніших словах.

Продовжив вечір її син Владислав, прочитавши вірш про батька. Це було щире й дуже особисте слово дитини війни — про любов, памʼять і присутність, яка не зникає.

Особливе місце цього вечора посіла історія Юрія Бойчука — захисника України, люблячого чоловіка і тата двох синів. Він служив у складі 63-ї бригади ЗСУ механіком-водієм, мав позивний «Сільмаш». Юрій завжди носив із собою прапор Волині, який брав на кожне бойове завдання, і щиро вірив, що повернеться додому.

2 квітня 2023 року Юрій загинув поблизу Дробишевого на Донеччині. Йому було 38 років.

Його вірш цього вечора читала мама, і слово сина прозвучало через материнське серце — тихо, глибоко і назавжди.

Музичною сторінкою вечора стала пісня у виконанні Сергія Поліщука — добровольця, який навіть на війні знаходив хвилини для музики. Повстанська пісня «Повіяв вітер степовий» стала символом тяглості боротьби і незламності духу.

Свої вірші представив Богдан Кравчук — ветеран війни та військовий психолог. Його поезія прозвучала у виконанні побратимів — Петра Кулика, ветерана з ампутацією, який піднявся на Говерлу, та Олександра Мурашова, добровольця, що повернувся з-за кордону, аби стати на захист України. Їхні голоси стали прикладом побратимства і підтримки, яка триває і після фронту.

Особливим був виступ Андрія Ховхуна — захисника України, який провів три з половиною роки в російському полоні. Його вірш, написаний у неволі, — свідчення незламності людського духу і віри в повернення додому.

Пісню «Браття українці» під гітару виконав Ярослав Наход — воїн із понад 30-річним військовим шляхом, для якого музика стала мовою служіння і підтримки.

Свої вірші читав Іван Маціюк — захисник України, для якого слово стало способом прожити і витримати війну. Особливо зворушливим був вірш його мами — Валентини Маціюк, волонтерки з перших днів повномасштабної війни, жінки, яка тримає цю війну словом і дією.

Завершальним акордом вечора стала пісня у виконанні Олексія Будчика — майора поліції, воїна штурмової бригади «Лють», який виконав авторську пісню свого батька про віру, дім і молитву, що чекає кожного захисника.

На завершення зі словами вдячності до ветеранів звернувся т.в.о. голови Волинської ОДА Роман Романюк, наголосивши на важливості підтримки захисників і їхніх родин та поваги до кожного, хто пройшов війну.

Щиро дякуємо всім ветеранам, родинам, учасникам і присутнім за довіру, відкритість і силу бути разом.

Окрема подяка закладу «Променад» — за затишок, тепло і атмосферу, у якій цей вечір став по-справжньому людяним.

Цей вечір ще довго звучатиме в серцях. Бо кожне сказане тут слово було словом, що дарує надію», - йдеться у повідомленні.

Волинська обласна державна адміністрація.

Читайте також: «На Волині офіційно призначили ректорку ЛНТУ».