КУРНИК НА ТЕРИТОРІЇ МУЗШКОЛИ

Коли у Луцьку відбудеться новосілля першої музичної школи і завершиться ремонт “Просвіти”?

Хоч у Луцьку є ще дві музичні школи, успіхи чималої кількості вихованців яких відомі, перша лишається по багатьох позиціях незаперечно першою. Здавалось би, в усіх відношеннях вона повинна мати підтримку, належне приміщення, інструменти. Але, на жаль, бачимо зовсім інше.
Десятиліття, відколи тут створено великі творчі колективи — хори, оркестри, школа змушена орендувати приміщення для їх занять, репетицій. Адже тут дуже маленький зал та й взагалі приміщення не дуже зручне для учнів та їх викладачів, які щорічно готують лауреатів не тільки всеукраїнських, а й багатьох міжнародних престижних конкурсів.
Довгий час колектив живе надією справити новосілля і мати просторий концертний зал та й інші, менші за розміром, але вкрай необхідні школі класи, зали для занять музикою, хореографією. Багато літ ведеться мова про прибудову. Надія на майбутнє новосілля то спалахувала, то гасла, то на радість всім знову оживала. Врешті-решт будівництво розпочалося. Вже на його початку викладачів та учнів запевняли — своє 55-річчя школа зустрічатиме у новенькому концертному залі. Потім ці ж слова з вуст посадовців лунали напередодні 60-річчя. Вже й 65-річчя підоспіло, а новосілля знову відкладається.
Будівництво нібито й рухається, але коли завершиться, невідомо, хоч уже стіни звели і дах з’явився. Немало тут різних людей працювало, вже важко й вирахувати — хто саме і що поцупив з будови. А тягли немало, але не чутно, щоб хтось поніс серйозне покарання.
Мало того, що вже й засклені верхні вікна побиті. То й підвальне приміщення у довгобуді сподобалося якомусь бомжеві. Сперш сам поселився, хазяйнував, по суті, під вікнами діючої музшколи, розвішуючи свої “непрезентабельні” речі на просушку. А згодом, видно, вирішив, що кури під музику будуть добре нестися, і бомж розвів (що б ви думали?) курник. А коли кури почали музику своїм кудахканням переважати, керівництву школи довелося звернутися до міліції, щоб, врешті-решт, виселити непроханого господаря разом з його курником. Нині у той підвал можна вільно зайти і нема гарантії, що там знову хтось не поселиться і не розведе ще якусь живність.
До речі, нещодавно завершився в Китаї фінал конкурсу “Міс світу-2003”. Так ось, у провінції Санья, де відбувалося дійство, за три місяці збудували з цієї нагоди спеціальний концертний зал, розрахований на чотири тисячі глядачів. Знайшлося у провінції для цього 12 мільйонів доларів, які так швидко і по-належному освоїли. Подумалося: видно, не там вивчала досвід група луцьких депутатів на чолі з мером Антоном Кривицьким, які побували в Китаї.
Однак директор музшколи, заслужений працівник культури Наталія Глазиріна переконувала журналіста, що ніде так не дбають про культуру, як у нашому місті. Як тільки я несміливо висловила думку, що нехай би ще трохи зачекали дельфіни у фонтані на Театральному майдані, а за ті кошти може б добудували музшколу, від неї тут же почула заперечення, що музичні фонтани дуже облагороджуватимуть лучан.
Там же, в музичній школі, почула, що через кілька років і взагалі музичних шкіл може не бути. На моє здивування, пояснили — не буде на чому грати. Фабрики музінструментів або взагалі не працюють, або перепрофілювалися. Була названа відома в минулому і за межами України Чернігівська фабрика, де виготовляли піаніно, бандури. Нині вона вже й за кордоном знана. Думаєте, відправляє на експорт якісь нові музичні інструменти? Якби ж то. З української першокласної деревини виготовляють там і поставляють за кордон для багатих замовників... труни. При такій “турботі” про культуру дійсно може трапитись, що з часом постане питання про саме існування музшкіл.
Від начальника управління культури облдержадміністрації Володимира Лисюка якось почула: коли за 10 років проаналізували, чи були учні музичних шкіл області в числі правопорушників, то не виявили жодного. Погодьтесь, що це багато про що говорить. А скільки обдарованих дітей розпочинали тут свій творчий шлях! І хіба того не знають, не бачать ті, хто так любить культуру, що ладен останні гривні від неї забрати на “більш нагальні потреби”?
Неодноразово мовилося, що Луцьк стає європейським містом. Так ось у цьому європейському місті лише один Будинок культури з півтисячним залом чи навіть меншим. І капітального ремонту тут не було з часу існування. А незабаром йому виповниться півстоліття.
Нарешті, крига скресла — розпочався ремонт. Виділено 50 тисяч гривень. Виготовлення проектної документації забрало левову частку грошей. А ще з’явилася нова підлога на сцені. У червні розбито, розвалено фойє. Судячи з проектної документації — тут буде гарно. Але постає запитання: коли? Знову ж таки ніхто нічого певного сказати не може. Бо з червня там ніяких робіт не ведеться.
Відрізано всю електропроводку у фойє. Серед руйновища — місце колишнього гардеробу. Вхід у зал лише в одні бічні двері. Люди змушені сидіти в пальто, шубах, бо ж ніде роздягтися. А хто їм гарантує безпеку у цьому поруйнованому приміщенні? Була свідком, як загорілася електропроводка, не витримавши напруги. Зал переповнений людьми, на сцені “Колос” виступає. Дехто подумав, певно, що то спецефекти, коли дим повалив. Добре, що люди не ринулися до дверей. Після концерту народний артист, художній керівник “Колоса” Олександр Огородник розповів, що йому пропонували припинити концерт, оголосивши про це зі сцени. І зізнається, що побоявся так зробити, бо паніка могла б привести до трагедії. Як то кажуть, цього разу, слава Богу, пронесло.
Можливо, таки не є державною таємницею дата, коли відбудеться реальне новосілля першої музичної школи і коли, бодай, перша черга ремонту у народному домі “Просвіта” завершиться? Хотілося б про це знати не тільки тим лучанам, котрі звертаються з подібними запитаннями до редакції.
Анастасія ФІЛАТЕНКО.